Справа № 577/2415/26
Провадження № 2/577/1478/26
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням ухвали
про залишення позову без руху
"23" липня 2026 р.
Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галян С.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Однак позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
За змістом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами ЦПК України.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, яке міститься у матеріалах позовної заяви, позивач є громадянкою України, а відповідач громадянином Федеративної Республіки Нігерія, відтак правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлені підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно відповіді №2721186 від 11.05.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру місця проживання відповідача ОСОБА_3 не знайдено.
Аналіз положень ст.60 Закону ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» дає підстави дійти висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив`язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу, зокрема: 1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie); 2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii); 3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином (proper law); 4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).
Враховуючи, що позивач є громадянкою України, а відповідач громадянином Федеративної Республіки Нігерія, відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право», у сторін відсутній спільний особистий закон подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується). Такої угоди для визначення підсудності Конотопському міськрайонному суду Сумської області до матеріалів позову не надано.
Так, позивачу необхідно надати докази, що на території України відповідач має зареєстроване місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Разом з тим, перевіривши матеріали позовної заяви судом встановлено, що позивачем до позовної заяви не додана копія позовної заяв та копії всіх документів, що додаються до неї для відповідача.
Відповідно до пунктів 5, 8 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, докази, що підтверджують обставини вказані позивачем, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до позовної заяви про розірвання шлюбу додаються: оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.
Позивач, звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, повинна була подати до суду оригінал свідоцтва про укладення шлюбу.
В порушення наведених положень статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позивачем в якості доказу не надано оригіналу свідоцтва про укладення шлюбу.
Суддя зазначив, що у випадку відсутності оригіналу свідоцтва про укладення шлюбу у позивача, вона не позбавлена можливості звернутись до відповідного органу із заявою про отримання дублікату свідоцтва про укладення шлюбу.
Таким чином, позивач, звертаючись до суду з заявою про розірвання шлюбу, повиннна надати суду оригінал свідоцтва про укладення шлюбу, однак у матеріалах, доданих до позову, оригінал даного свідоцтва відсутній.
Також позивач не вказує у позовній заяві про те, що оригінал свідоцтва про укладення шлюбу буде наданий у судовому засіданні, будь-які клопотання з цього приводу відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Доказами сплати судового збору є: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, яке додаються до позовної заяви і має містити відомості про те, яка саме заява оплачується судовим збором.
Разом з тим вбачається, що позивачем на підтвердження сплати судового збору було подано ксерокопію квитанції про сплату судового збору у розмірі 1331,50 грн.
Суд не бере до уваги надану позивачем ксерокопію квитанції про сплату судового збору, оскільки вона не є належним доказом такої оплати.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі.
Таким чином, позивачу необхідно було надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 травня 2026 року позовна заява залишена без руху і запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки і пояснено, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною.
Оскільки зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху недоліки станом на 23 липня 2026 року не усунуті, то дану позовну заяву із додатками, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вважати неподаною і повернути позивачу ОСОБА_1 .
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. В. Галян