Справа № 461/5501/26
Провадження № 2/461/3450/26
УХВАЛА
22.07.2026 року, суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., розглянувши метріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного Університету «Львівська політехніка» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-
ВСТАНОВИВ:
До Галицького районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного Університету «Львівська політехніка» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. В позові позивач просить суд визнати недостовірною та зобов`язати спростувати інформацію, поширену відповідачем письмово і усно 2024-2026 роках, а саме:
- письмовий вислів відповідача «Твердження позивача про те, що посада була створена спеціально під нього, повністю заперечується університетом» і схожі з цією цитатою твердження , які відповідач написав в одному і тому ж документі;
- усну відповідь ректора Національного Університету «Львівська політехніка» Подвірному Т.М. про те, що представлені позивачем приклади антибракоробств є невартими розгляду , а позивач невартий того, щоб витрачати час на розмову з ним.
Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, суд вважає, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
Так, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Крім того, згідно положення ч. 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. (ч. 2, 4 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати недостовірною та зобов`язати спростувати інформацію, поширену відповідачем письмово і усно у 2024-2026 роках.
Разом із тим позовні вимоги сформульовані невизначено та не дозволяють встановити предмет спору.
Зокрема, позивач не конкретизував, які саме висловлювання, окрім наведеної цитати, охоплюються вимогою про визнання недостовірними «схожих із цією цитатою тверджень», не навів їх точного змісту, не зазначив, у якому саме документі вони містяться, коли були поширені та в чому саме полягає їх недостовірність. Разом із тим, до позову не долучив жодних доказів на підтвердження описаних обставин.
Крім того, позовна вимога щодо усних висловлювань також не містить належної конкретизації обставин їх поширення, зокрема не зазначено дату, час, місце, спосіб поширення інформації, коло осіб, яким вона була доведена, а також не наведено обставин, що дають можливість ідентифікувати такі висловлювання як предмет судового розгляду.
За таких обставин суд позбавлений можливості визначити межі заявлених позовних вимог, предмет доказування у справі та перевірити належність обраного способу захисту порушеного права.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд звертає увагу на відповідність позовної заяви (заяви) вимогам ЦПК. Така заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.
Невиконання зазначених вимог зумовлює наслідки, передбачені статтею 121 ЦПК.
Позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог шляхом чіткого визначення кожного висловлювання, яке він просить визнати недостовірним, зазначити дату, місце, спосіб та обставини його поширення, особу, яка його поширила, документ (у разі письмового поширення).
Разом із тим, в порушення вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України позивач не підтвердив того, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного Університету «Львівська політехніка» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Мироненко Л.Д.