ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
22 липня 2026 року м. Львів Справа № 380/24610/25 пров. № А/857/35652/26
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Сало П.І., перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою судді-доповідача від 13.07.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху з встановленням 5-денного строку з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, а саме надання документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
17.07.2026 надійшла заява про виконання вимог зазначеної ухвали, в якій представник скаржника просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на неналежне фінансування та відсутність коштів для сплати судового збору.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.
Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.
Водночас сплата судового збору відповідає п. 1 ч. 2 ст. 129 Основного Закону України, згідно з яким до основних засад (принципів) судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (постанова КАС ВС від 14.02.2023 у справі № 240/462/22).
Крім того, сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
За приписами ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правила відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати закріплені в статті 8 Закону № 3674-VI.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 8 цього Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору чи звільнити від його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зробила висновок про те, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
При цьому із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 цього ж Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Зважаючи на те, що вищевказані умови, за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору або звільнити від його сплати відсутні, і враховуючи, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, заява скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги не може бути задоволена.
Суд зазначає, що відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому її обмежене фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Крім того, державна установа має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19).
Таким чином, особа, яка звертається до суду апеляційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону щодо форми і змісту апеляційної скарги, що, у свою чергу, також передбачає обов`язок сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги та вчиняти з цією метою усі можливі та залежні від неї дії. Водночас обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Крім того, для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. У цьому разі оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Втім, звертаючись до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, заявник не надає жодних належних, достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про фактичну неможливість сплати судового збору, в тому числі шляхом здійснення перерозподілу коштів, а також доказів звернення до розпорядників вищого рівня щодо забезпечення додаткового фінансування з метою сплати судового збору за звернення до суду апеляційної інстанції.
З огляду на викладене клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що продовження процесуального строку передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
З огляду на викладене та враховуючи, що апелянт має намір усунути недоліки апеляційної скарги, вживає відповідні заходи, але в строк, встановлений судом, недоліки апеляційної скарги не усунуто, з метою забезпечення права на апеляційне оскарження, суд вважає за можливе продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги тривалістю у п`ять днів з дня отримання копії ухвали, тобто в межах максимально можливого строку згідно із ч. 2 ст. 169, ч. 3 ст. 298 КАС України для усунення недоліків апеляційної скарги.
Водночас питання щодо поновлення за клопотанням скаржника строку для подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі № 380/24610/25 буде вирішено судом апеляційної інстанції після усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 121, 169, 296, 298, 325, 328 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Продовжити військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк апеляційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами буде повернуто.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя П. І. Сало