УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
справа №320/5189/21
адміністративне провадження № К/990/28737/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №320/5189/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2021 №000261/0701, яким зменшено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 9.463.190,00 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 37581147) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, код з ЄДРПОУ ВП 43968084) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 22.06.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №320/5189/21.
Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків, надано уточнену касаційну скаргу, платіжну інструкцію від 06.07.2026 №1101, відповідно до якої сплачено 36320,00 грн судового збору.
На думку скаржника, оскаржувані рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме пункту 44.1 статті 44 , підпунктів 20.1.9 , 20.1.13 пункту 20.1 статті 20 16 Податкового кодексу України , підпункту 16.1.13 пункту 16.1 статті , абзацу 5 пункту 1, абзацу 2 пункту 2.4, пунктів 6, 7, 14, 16, 18, 19 абзацу 2 «Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, оскільки поза увагою судів залишилися численні факти неможливості здійснення господарських операцій підприємством-контрагентом, враховуючи фактичну відсутність товару і його наявність лише документально.
Скаржником зауважено, що документи, які надані позивачем, у повній мірі не досліджені та не обґрунтовані судом апеляційної інстанцій, що у подальшому вплинуло на неправильне застосування норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення а саме: порушено пункти 44.1, 44.3 пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, 44.6 статті 44, пункт 201.1 статті 201, пункт 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, статтю 9 Закону України від «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункт 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
Підставою для відкриття касаційного провадження в частині стягнення витрат на правничу допомогу у справі, на думку скаржника, є пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 134 , частину 7 статті 139 , пункт 3 частини 1 статті 252 КАС України, не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.09.2020 у справі №640/6209/19; від 02.09.2020 у справі №826/4959/16; від 19.11.2020 у справі №520/7431/19; від 17.09.2019 у справі №810/3806/18; від 31.03.2020 у справі №726/549/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (внаслідок відсутності належних доказів фактичної сплати коштів на дату подання заяви; витрати є неспівмірними із складністю справи та обсягом роботи адвоката, а відшкодування таких витрат за рахунок державного бюджету порушує принципи пропорційності та справедливості)
Верховний Суд зауважує, скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Разом з тим, як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій базуються виключно на податковій інформації, однак такі доводи є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу, як етапу контрольно-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника.
Судами враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15.08.2023 у справі №804/5530/16, від 16.03.2023 №821/3484/14, від 26.01.2023 №280/5647/19, від 01.02.2023 №380/9660/21, від 12.01.2023 №640/7945/20, від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16, від 16.07.2024 у справі №320/4632/23.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу судами попередніх інстанцій проаналізовано матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об`єм виконаної адвокатом роботи, зроблено висновок, що сума 45600,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких. Судами при цьому враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Скаржником не спростовано такі висновки судів, не наведено підстав щодо помилковості врахування такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №320/5189/21 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
Н.Є. Блажівська І.Л. Желтобрюх