УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
справа №640/6363/22
адміністративне провадження № К/990/30429/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2026 у справі № 640/6363/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2021 №0[телефон приховано] (форма «П»), яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 442.396.156,00 грн, №0[телефон приховано] (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2.749.844,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2022 позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29.02.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.023 скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2022.
До суду першої інстанції представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, в якій просить суд стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 70447,00 грн.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2026, частково задоволено заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №640/6363/22. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді першої інстанції, на оплату професійної правничої допомоги в сумі 70290 (сімдесят тисяч двісті дев`яносто) грн 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.
До Верховного Суду 30.06.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2026 у справі № 640/6363/22.
Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
Контролюючим органом вказано, що приписами КАС України не визначено строки повторного звернення до адміністративного суду після повернення касаційної скарги, крім випадку, якщо касаційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Скаржником зауважено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано втретє 30.06.2026, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 08.06.2026, від 25.06.2026.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередніх касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункти 1 та частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами не надано оцінки обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, які не відповідають ознакам «неминучості»; не надано належної оцінки щодо обґрунтованості понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та не в повному обсязі враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.01.2022 по справі №600/813/20-а.
Скаржником вказано про необхідність застосування положень статей 134, 139 КАС України, статей 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зауважено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді, заявлений Товариством до відшкодування, є необґрунтованим. Обсяг виконаних адвокатом робіт/послуг на стадії розгляду справи в суді не є співрозмірним розміру понесених витрат, і свідчить про невідповідність останніх критерію розумності їхнього розміру.
Також податковим органом вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 14.11.2019 по справі №826/15063/18, від 21.03.2018 по справі №815/4300/17, від 11.04.2018 по справі №814/698/16, справи ЄСПЛ.
Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.04.2021 у справі №640/3098/20, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, встановлено, що представником позивача до суду першої інстанції разом із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу надано до суду акт про приймання-передачі послуг із зазначенням детального опису робіт, сума в розмірі 70290,00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу.
При цьому скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду чи спростування подібності правовідносин у справах; як і не спростовано правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, цитування норм КАС України та пов`язаного законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Уточнена касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку касаційного оскарження додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2026 у справі №640/6363/22.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2026 у справі №640/6363/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва Н.Є. Блажівська І.Л. Желтобрюх