УХВАЛА
23 липня 2026 року
м. Київ
справа №440/15264/25
адміністративне провадження № К/990/29678/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Жука А. В., Кашпур О. В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 440/15264/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Полтавській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Полтавській області від 21 жовтня 2025 року № 33 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Полтавській області від 22 жовтня 2025 року № 335 о/с в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області;
- стягнути з Управління поліції охорони в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині;
- стягнути з Управління поліції охорони в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн;
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року, у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам пункту 3 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга.
Дослідивши уточнену касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Зі змісту уточненої касаційної скарги вбачається, що як підставу касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на низку постанов Верховного Суду.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Водночас, посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо меж здійснення судового контролю за реалізацією суб`єктом владних повноважень дискреційних повноважень, скаржник не зазначає, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано без урахування таких висновків, не обґрунтовує, у чому саме полягає суперечність між висновками судів попередніх інстанцій та наведеними постановами Верховного Суду, а також не доводить подібності правовідносин.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник обмежився лише посиланням на постанови Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин. Крім того, серед наведених ним постанов містяться судові рішення, ухвалені у справах щодо оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також у справах, пов`язаних із застосуванням спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Проте скаржник не зазначає, у чому полягає подібність правовідносин у цих справах до правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, не обґрунтовує тотожності предмета спору, нормативного регулювання та конкретної норми права, щодо застосування якої Верховним Судом сформульовано відповідний правовий висновок.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішенням суду першої інстанції і постановою суду апеляційної інстанції з підстав порушення, на думку скаржника, норм матеріального та процесуального права.
Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, наданою ними оцінкою доказів та зробленими висновками, що саме по собі не свідчить про наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати, яку саме норму права судами попередніх інстанцій застосовано без урахування висновку Верховного Суду, який із наведених скаржником висновків він вважає релевантним для цієї справи або у чому полягає подібність правовідносин. Такий обов`язок покладено саме на особу, яка звертається з касаційною скаргою, оскільки відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2026 року, у зв`язку з перебуванням судді Радишевської О. Р. у відпустці, до складу колегії суддів замість неї визначено суддю Кашпур О. В.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 440/15264/25 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. В. Жук
О. В. Кашпур