УХВАЛА
23 липня 2026 року
м. Київ
справа №620/17969/23
адміністративне провадження № К/990/30936/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 06.05.2022 по 31.12.2022;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 06.05.2022 по 31.12.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
02 липня 2026 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, установленою постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, що викладені в пункті 4 наказу ДПСУ №392-АГ, пункті 3 наказу ДПСУ № 628-АГ, Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 червня 2016 року № 311 (в частині застосування за умов воєнного стану) без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 01 травня 2026 року у справі № 620/6761/24, 05 червня 2024 року у справі № 200/551/23, від 06 березня 2025 року у справі № 620/18189/23, від 10 грудня 2025 року по справі № 260/1667/23.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Так, перевіривши викладені доводи, Суд зазначає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у цій справі. Хоча зазначені справи також стосувалися застосування, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, правові висновки у них сформульовані з урахуванням інших установлених судами фактичних обставин та іншої сукупності досліджених доказів.
Зокрема, у наведених справах судами досліджувалися обставини проходження військовослужбовцями служби у службових відрядженнях та оперативному підпорядкуванні інших військових частин, а також оцінювалися документи, які підтверджували безпосередню участь у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони. Натомість у справі № 620/17969/23 суди надали оцінку витягам із робочого зошита начальника відділу прикордонної служби, книзі прикордонної служби, журналу бойових (службово-бойових) дій, рапортам щодо виплати додаткової винагороди та іншим доказам, на підставі яких установили фактичні обставини цього спору.
Крім того, процесуальні наслідки розгляду зазначених справ Верховним Судом також були різними. Так, у справі № 200/551/23 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, тоді як в інших справах, на які посилається скаржник, судові рішення були скасовані з направленням справ на новий розгляд у зв`язку з необхідністю додаткового встановлення фактичних обставин та належної оцінки доказів. Отже, наведені постанови не підтверджують неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права саме у цій справі.
Водночас доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з установленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами та наданою ними оцінкою доказів, тобто спрямовані на їх переоцінку, що відповідно до статті 341 КАС України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Отже, враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Далі скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України та зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази.
Так, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Верховний Суд наголошує, що доводи про порушення судом норми процесуального права, передбаченої пунктом 1 частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.
Проте перевіркою Верховним Судом змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій.
Насамкінець в касаційній скарзі скаржник вказує на порушення пункту 1 частини третьої статті 353 КАС України.
Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
Отже, вказана норма застосовується у випадках, коли справу розглянув неповноважний склад суду, наприклад: суддя не був визначений автоматизованою системою розподілу; суддя підлягав відводу, але незаконно брав участь у розгляді; справу розглянуто в неналежному кількісному складі суду; суддя не мав повноважень здійснювати правосуддя тощо.
Натомість скаржник не стверджує жодної з цих обставин. Він лише вважає, що суддя не мала допуску до державної таємниці, що, на його думку, унеможливило дослідження доказів. Це є доводом про можливе порушення правил дослідження доказів або принципу офіційного з`ясування обставин справи, проте не про розгляд справи неповноважним складом суду.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини третьої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Чернігівським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Скаржник викладає доводи щодо наявності у цій справі підпункти «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з посиланням на рішення судів в інших справах, в яких, за твердженням скаржника, наявні різні підходи до вирішення спору у подібних правовідносинах, проте колегія суддів відхиляє це довід, оскільки скаржник посилається на справи за різними обставинами справи та дослідженими доказами на відміну від цієї справи, що своєю чергою не можна визнати належним обґрунтуванням виняткового випадку допуску цієї касаційної скарги у справі, яка розглянута судами в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник послався на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначив, що позивач як військовослужбовець виконував постійно бойові завдання на території Чернігівської області, а саме в прикордонні, тим самим ризикував своїм життям заради захисту Батьківщини. Держава Україна, взяла на себе зобов`язання щодо належного забезпечення таких військовослужбовців всім необхідним, в тому числі і збільшеним грошовим забезпеченням. Тому позивач, ризикуючи своїм життям, сподівався на те, що він отримає належне йому грошове забезпечення, як компенсацію за моральні та фізичні страждання, якими супроводжуються бойові дії.
Верховний Суд відхиляє наведені доводи, оскільки самі по собі обставини проходження позивачем військової служби, виконання ним бойових завдань та пов`язані з цим ризик для життя і здоров`я, без наведення конкретного обґрунтування виняткового значення цієї справи саме для позивача, не свідчать про наявність підстави, передбаченої підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. При цьому посилання на очікування позивача щодо отримання належного грошового забезпечення та його призначення як компенсації за ризик і страждання, пов`язані з виконанням бойових завдань, не є належним обґрунтуванням того, що оскаржувані судові рішення матимуть для нього виняткове значення.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді С.А. Уханенко А.В. Жук М.І. Смокович