УХВАЛА
23 липня 2026 року
м. Київ
справа №580/5944/25
адміністративне провадження № К/990/31841/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі №580/5944/25
за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування розрахунку, визнання протиправними та скасування постанов,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просив:
- визнати протиправними дії Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів та виконавчого збору в сумі 28338,30 грн. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2;
- скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на утримання дитини № НОМЕР_1 від 17 квітня 2025 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_2;
- визнати протиправною та скасувати постанову № НОМЕР_2 від 17 квітня 2025 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 винесену головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Закутньою Н. В.;
- визнати протиправною та скасувати постанову № 77909839 від 25 квітня 2025 року про відкриття виконавчого провадження винесену головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Закутньою Н. В.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 згідно розрахунку № 61587 від 17 квітня 2025 року у розмірі 283383,08 грн;
- визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Закутньої Н.В. № НОМЕР_2 від 17 квітня 2025 року про стягнення виконавчого збору;
- визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Закутньої Н.В. № 77909839 від 25 квітня 2025 року про відкриття виконавчого провадження.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке установлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги та текстів оскаржуваних судових рішень вбачається, що спірні правовідносини виникли через незгоду позивача з діями Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо визняння протиправними та скасування постанов№ НОМЕР_2 від 17 квітня 2025 року про стягнення виконавчого збору та № 77909839 від 25 квітня 2025 року про відкриття виконавчого провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Відповідач, залишивши поза увагою вимогу частини третьої статті 333 КАС України, не указав, що ця справа може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики та не обґрунтував таке твердження.
Отже, наведені скаржником обґрунтування необхідності скасування судових рішень не є достатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі та не дають підстав для висновку, що справа №580/5944/25 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 333 КАС України, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі №580/5944/25.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді А.В. Жук М.І. Смокович С.А. Уханенко