Броварський міськрайонний суд Київської області
Справа № 361/7446/26
Провадження № 2-з/361/75/26
23.07.2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2026 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Савчака С.П., без повідомлення учасників розглянувши в м. Бровари Київської області заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 10.04.2026 року в сумі 1 706 454,60 грн. (один мільйон сімсот шість тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 60 коп. та 3% річних у розмірі 7 994,62 грн (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) 62 коп. за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 квітня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, який було посвідчено Стопченко К.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі, еквівалентному 38 000 (тридцять вісім тисяч) доларів США, що на дату укладення договору за курсом, встановленим Національним Банком України, станом на 10.04.2026 року становило 1 651 681,40 (один мільйон шістсот п`ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 40 копійок.
Факт передачі коштів підтверджується договором позики та не заперечується сторонами. Відповідно до п. 5.1 договору, позика повинна бути повернута в місті Києві в строк до 25 квітня 2026 року
Відповідач свої зобов`язання щодо повернення позики у визначений договором строк не виконав, грошові кошти позивачу не повернув.
Ухвалою від 17.07.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
До суду з заявою про забезпечення позову звернувся представник позивача ОСОБА_1 за якою просить накласти арешт у межах суми 1 714 449 (один мільйон сімсот чотирнадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 22 коп. на 1/2 (одну другу) частку трикімнатної квартири загальною площею 76,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що згідно з відомостями зазначених державних реєстрів, вказана 1/2 частка квартири є єдиним об`єктом нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за відповідачем. За таких обставин існує обґрунтована ймовірність вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження, дарування, обмін, внесення до статутного капіталу юридичної особи, передачу в іпотеку або інше переоформлення належної йому частки нерухомого майна, що може призвести до вибуття зазначеного активу з його власності.
У разі відчуження відповідачем зазначеного нерухомого майна під час розгляду справи виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог буде істотно ускладнене або навіть стане неможливим, що створить реальну загрозу порушення права позивача на ефективний судовий захист та виконання судового рішення.
Саме з метою недопущення таких наслідків цивільне процесуальне законодавство передбачає інститут забезпечення позову. Забезпечення позову є процесуальним механізмом, який полягає у тимчасовому обмеженні окремих майнових прав та інтересів відповідача або інших осіб, пов`язаних із предметом спору, виключно з метою гарантування реального та своєчасного виконання майбутнього судового рішення, а також забезпечення ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та законних інтересів позивача.
Отже, застосування заходів забезпечення позову у даній справі є співмірним із заявленими позовними вимогами, відповідає принципу балансу інтересів сторін та спрямоване виключно на запобігання можливому відчуженню єдиного відомого майнового активу відповідача, що забезпечить реальне виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази суд встанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Предметом спору у цьому випадку є захист прав позивача щодо повернення йому позики у значному розмірі.
Враховуючи вищевказані обставини, між сторонами існує спір щодо повернення коштів належних позивачу внаслідок невиконання зобов`язання щодо повернення позики відповідачем.
Вказане дає підстави для висновку про наявність можливості відповідачу розпорядитися своїм майном, в тому числі і часткою в квартирі. Порівнявши негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) із тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (майно може бути відчужене), з урахуванням законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, та майнових наслідків забезпечення позову, вважає, що такий захід забезпечення позову накладенням арешту на частку в квартирі є співмірними із заявленими позивачем вимогами та реально забезпечить позов.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, 1997-II).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, у розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що застосування зустрічного забезпечення в цьому випадку не є обов`язком суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити та накласти на 1/2 (одну другу) частки трикімнатної квартири загальною площею 76,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
При задоволенні заяви про забезпечення позову суд враховує правові позиції Верховного Суду зазначені в постановах від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22, від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22, від 06.08.2025 року у справі № 759/22148/24.
Керуючись ст. 149-154, 259-261, 351-354, 430 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на 1/2 (одну другу) частки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.
На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).
Позивач/Стягувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач/Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 РНОКПП: НОМЕР_2 .
Копію цієї ухвали направити:
- Центру надання адміністративних послуг Броварської міської ради (07400 Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 18);
- Броварському відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (07400 Київська область, Броварський район, м. Бровари, бульвар Назалежності, буд. 39); для виконання;
та учасникам.
Повна ухвала складена та підписана 23 липня 2026 року.
Суддя С.П. Савчак