Справа № 367/9235/26
Провадження №2-аз/367/12/2026
УХВАЛА
Іменем України
23 липня 2026 року Ірпінського міського суду Київської області Мерзлий Л.В. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі №367/9253/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
До Ірпінського міського суду Київської області перебуває надійшов вищевказаний адміністративний позов разом із заявою про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити вчинення виконавчих дій Вишневим відділом державної Виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України по Виконавчому провадженню № 81361646 щодо стягнення штрафу в розмірі 34 000 гривень з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 20.07.2022 року Органом 8031, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до завершення розгляду даної справи судом, та набранням рішенням суду законної сили.
Зобов`язати Вишневий відділ державної Виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України розблокувати по Виконавчому провадженню № 81361646 картки, які були заблоковані під час виконавчого провадження, та які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 20.07.2022 року Органом 8031, проживаючому за адресою:
АДРЕСА_1 обґрунтування поданої заяви позивача вказує, що Постановою № 1/1 від 29.06.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_3 як структурного підрозділу, позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 20.07.2022 року Органом 8031, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.З ст. 210-1 КУпАП
Зазначає, що предметом позову являється оскарження Постанови № 1/1 від 29.06.2026р., якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно ч. З ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, яка була направлена до Вишневого відділу державної Виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, та на виконання якої була складена Постанова про відкриття Виконавчого провадження № 81361646, а 29.06.2026р. Постанова про арешт коштів боржника державним виконавцем Труфановою Д. О. на підставі наданої оскаржуваної Постанови № 1/1 від 29.06.2026р., ІНФОРМАЦІЯ_4 з зобов`язанням по сплаті штрафу в розмірі 34 000 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.
При цьому, зазначеною виконавчою службою були заблоковані банківські рахунки та картки, які належать позивачу ОСОБА_1 .
Постанова про відкриття Виконавчого провадження № 81361646 може надати можливість стягнення з рахунків та банківських карток в розмірі стягнення 34 000 грн. штрафу відповідальності за адміністративне правопорушення, яке оскаржується цим позовом.
З огляду на викладене вважає за необхідне клопотати перед судом щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення примусового стягнення штрафу відповідальності за адміністративне правопорушення по Виконавчому провадженню № 81361646.
Вважає, що під час розгляду даної справи, порушено його право користуватися банківськими картками ( в тому числі зарплатнею), та рахунками, які безпідставно заблокувала виконавча служба, приймаючи до уваги, що Постанова, якою встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 34000 гри. з ОСОБА_1 - оскаржується, з огляду на те, що по банківським карткам позивач сплачує зобов`язання, йому надходять гроші на медичне обслуговування. По карткам позивач ОСОБА_1 отримує заробітну плату. Наразі він позбавлений такої можливості, що порушує його права.
Крім того, існує небезпека вчинення виконавчих дій щодо виконання оскаржуваної Постанови, наданої Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 для стягнення штрафу в розмірі 34 000 гри.
Тобто, в разі стягнення під час судового розгляду вказаної суми штрафу виконавчою службою, після скасування Постанови № 1/1 від 01.01.2026р., яка надала право такого стягнення - буде важко відновити свої порушені права у вигляді повернення незаконно стягненої суми штрафу.
Отже, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Отже, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного.
За приписами частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі N 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі N 826/10936/18, від 07.04.2020 у справі N 826/13413/18.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.89 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Так, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд скасувати постанову № 1/1 від 29.06.2026р., якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно ч. З ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
При цьому, як зазначалось позивачем, вищевказана постанова перебуває на примусовому виконанні у Вишневому відділі державної Виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, в рамках виконавчого провадження №81361646, а 29.06.2026р. Постанова про арешт коштів боржника державним виконавцем Труфановою Д. О..
Натомість, до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження того, що примусове виконання вищевказаної оскаржуваної позивачем постанови відбувається саме у рамках виконавчого провадження №81361646 (постави виконавця про відкриття виконавчого провадження, тощо). Долучена копія Постанови про арешт коштів боржника не дає можливості встановити дійсність тверджень позивача стосовно того, що примусове виконання оскаржуваної постанови відбувається саме в рамках виконавчого провадження №81361646, оскільки така не містить номеру ВП.
Суд зазначає, що забезпечення позову є винятковим процесуальним заходом, застосування якого допускається лише за умови доведення заявником існування обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається саме на особу, яка звернулася із відповідною заявою
За наведених обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, не підтверджено належними доказами обставин, які б свідчили про істотне ускладнення чи неможливість виконання можливого судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також не наведено достатніх даних про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Відтак підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №367/9235/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Л.В. Мерзлий