Справа № 524/4853/22
Провадження № 6/524/365/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.07.2026 м.Кременчук
Автозаводський районний суд м.Кременчука
в складі: головуючого судді - Алексашиної Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Григор Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання заступника начальника Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України про примусове проникнення до житла боржника,
В С Т А Н О В И В :
Заступник начальника Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці - Шамало Ю.В. звернулася до суду з поданням про дозвіл на примусове входження до житлового помешкання ОСОБА_1 , а саме, до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В поданні зазначається, що у Автозаводському ВДВС у місті Кременчуці на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження АСВП №71684744 з примусового виконання виконавчого листа №524/4853/22 виданого 25.04.2023 року Автозаводським районним судом м.Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини зі всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.08.2022 року і до повноліття дитини.
Станом на 01.07.2026 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів становить 176331,50 грн. та штраф 25879,90 грн. Розрахунок складений, виходячи із розміру середньої заробітної плати по м.Кременчук.
З метою перевірки майнового стану боржника направлено запити до ДФІ, ПФ України, ДІСГ України. Згідно відповідей цих органів у боржника відсутні офіційні джерела отримання доходів, пенсію він не отримує, транспортні засоби за ним не зареєстровані.
З метою перевірки майнового стану боржника та відібрання пояснень у нього щодо невиконання рішення суду державним виконавцем здійснені неодноразові виходи за вказаною адресою, однак, доступ до помешкання державному виконавцю не надано, про складено акти держвиконавця.
Заборгованість залишається непогашеною, боржник жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду не вчиняє.
Поштові відправлення направлені боржнику повертаються без вручення у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.
Державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
З метою забезпечення реального виконання рішення суду, враховуючи ненадання державному виконавцю доступу до житла з метою перевірки майнового стану боржника та проведення опису належного йому нерухомого майна, державний виконавець просить дозволити примусове входження до житлового помешкання ОСОБА_1 , а саме, до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання державний виконавець Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці не з`явився, заявивши клопотання про розгляд подання без його участі.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню.
Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до п.13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Подібний висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного у складі Верховного Суду від 01 листопада 2019 року у справі №К/9901/735/17 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц (провадження № 61-19942св19).
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 761/37339/19).
Порушуючи питання про примусове проникнення до житла боржника державний виконавець обмежився наданням копії інформації Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради про зареєстрованих осіб у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно наданої відповіді у житлі зареєстровані дві особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Разом з тим, жодної інформації (наприклад, витяг з Реєстру права власності на нерухоме майно) про можливе право власності на вказане житло не надано.
Додані до подання акти державного виконавця датовані 12.06.2026 року та 26.06.2026 року, містять запис про те, що доступ до помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , надано не було.
З актів незрозуміло, чи мала місце саме відмова мешканців у допуску держвиконавця до помешкання, чи за вказаною адресою взагалі ніхто не проживає.
Отже, незрозуміло хто фактично проживає у вказаному житлі, хто є його власником.
Відтак, держвиконавцем не доведено факту умисного та свідомого недопущення боржником виконавця у житло.
При цьому, згадані акти складені та підписані одноосібно заступником начальника Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці. В графі про понятих відомості відсутні.
Крім того офіційне повідомлення про проведення виконавчих дій повязанних з описом та арештом майна за вказаною адресою 12.06.2026 року містить вихідну дату 16.06.2026 року, тобто, оно складено пізніше від дати складення акту за результатами запланованої виконавчої дії.
Загалом, до подання не додано доказів, що боржник достеменно обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження.
Відсутність доказів направлення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інших постанов, прийнятих державним виконавцем у межах виконавчого провадження з метою виконання судового рішення боржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/9077/22).
При цьому, суд наголошує, що в разі відсутності відомостей про місце перебування боржника державний виконавець наділений правом застосувати менш обтяжливий захід - оголосити його в розшук відповідно до приписів ст.36 ЗУ «Про виконавче провадження».
Також суд зауважує, що держвиконавець посилається на те, що ним здійснено низку виконавчих дій в межах виконавчого провадження, однак, до подання не додано жодних відповідей з компетентних органів про можливі доходи боржника (або їх відсутність), про відсутність рахунків у банківських установах, транспортних засобів у власності боржника тощо.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що надання дозволу на проникнення до будинку по АДРЕСА_1 не є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки становитиме надмірне втручання у право на житло власників та осіб, які мають зареєстроване право проживання у цьому будинку.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, відсутність доказів того, що боржник належним чином повідомлявся про відкриття виконавчого провадження, повідомлявся про намір виконавця провести огляд житла, не надавав доступу до житла у відведений для цього час вчинення виконавчих дій, уникає викликів виконавця та перешкоджає проведенню виконавчих дій, суд не знаходить підстав для задоволення подання.
Керуючись ст. 439 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити в задоволенні подання заступника начальника Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Алексашина Н.С.