Справа № 462/6508/26
УХВАЛА
(про повернення позовної заяви)
23 липня 2026 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Кирилюка А. І., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Рух справи.
21.07.2026 року (вх. № 19745) від представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка М. І. до Залізничного районного суду міста Львова, надійшла позовна заява (документ сформований у системі «Електронний суд» від 21.07.2026 року), в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 103495310 від 05.09.2022 року у розмірі 18 422 грн 04 коп. та понесені судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова - Кирилюка А. І.
Вивчивши матеріали позовної заяви про стягнення заборгованості, суд дійшов наступних висновків.
Мотиви та висновки суду.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ч. 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
У розумінні наведеного, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 58 ЦПК України).
Згідно п. 1 ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
За змістом положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 9901/939/18 (провадження № 11-1521заі18), згідно з яким звернення до суду адвоката при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, яка є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).
У постанові від 05.08.2022 року у справі № 441/2317/21 (провадження № 61-3748 св 22) Верховний Суд дійшов висновку, що не надання адвокатом суду належних документів на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Суд враховує й те, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).
Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
У ч. 3 ст. 244 ЦК України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Таким чином, право на подання до суду заяв має представник, тобто, особа, яку позивач уповноважив вести справу в суді від його імені, повноваження якої підтверджені довіреністю.
Як вбачається із позовної заяви така подана до суду та підписана представником позивача - адвокатом Усенко М. І. На підтвердження повноважень адвоката Усенка М. І. щодо звернення до суду від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суду надано копію ордеру про надання правничої допомоги від 02.07.2025 року, копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року № 0107.До матеріалів справи також долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», сформовану станом на 27.09.2021 року.
Натомість, зі змісту договору про надання правової (правничої) допомоги 01.07.2025 року № 0107 вбачається, що останній укладено між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в особі Ломідзе Д. В., що діє на підставі довіреності від 14.07.2024 року та адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Керуючого партнера Усенка М. І.
Дослідивши додану до матеріалів позову копію довіреності від 14.07.2024 року, видану ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на ім`я Ломідзе Д. В., суд встановив, що у тексті документа чітко визначено термін його дії: «Дана довіреність дійсна протягом одного календарного року або до моменту відкликання її товариством». Враховуючи дату видачі довіреності (14.07.2024 року), строк її дії закінчився 14.07.2025 року.
Так, суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.07.2025 року у справі № 990/215/24 (провадження № 11-239заі25), щодо необхідності уникнення надмірного формалізму при перевірці повноважень представника задля забезпечення реального доступу до правосуддя.
Однак суд зазначає, що у даному випадку питання підтвердження повноважень стосується не сумніву у персональних даних підписанта чи валідності його паспорта, а об`єктивного факту припинення дії довіреності у зв`язку із закінченням її строку (п. 1 ч. 1 ст. 248 ЦК України).
Станом на дату звернення адвоката Усенка М. І. довіреність, яка наділяла Ломідзе Д. В. правом діяти від імені позивача (зокрема, укладати договори з адвокатськими об`єднаннями), втратила чинність.
Окрім цього фактично без окремого доручення на підтвердження повноважень Ломідзе Д. В. діяти в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на укладення договору про надання правової допомоги, оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, наданих позивачем, керівником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» значиться ОСОБА_2 .
За таких обставин суд дійшов висновку, що договір від 01.07.2025 року не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ підтвердження повноважень адвоката Усенка М. І. діяти в інтересах товариства, оскільки цей договір укладено особою, повноваження якої належним чином не підтверджені.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України та ст. 247 ЦК України, представник може вчиняти дії від імені особи, яку він представляє, виключно протягом строку дії його повноважень.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 14.03.2018 року, чітка та передбачувана вимога ст. 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому ст. 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Та дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
У постанові від 05.08.2022 року у справі № 441/2317/21 (провадження № 61-3748 св 22) Верховний Суд дійшов висновку, що не надання адвокатом суду належних документів на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Окрім цього, як убачається з ордеру серії ВС № 1381377 від 02.07.2025 року в графі «Назва органу, в якому надається правнича допомога» - дослівно викладено як «у судах загальної юрисдикції».
Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17.11.2020 року), ордер має містити назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правничої допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правнича допомога».
Отже, в ордері на надання правничої допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду, за захистом в який звернулася особа.
Викладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалах Верховного Суду, від 17.07.2019 року у справі № 826/6166/17, від 30.09.2019 року у справі № 420/5275/18, від 20.12.2019 року у справі № 280/2426/19 та інших.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.06.2019 року в справі № 9901/847/18 визначила, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога». Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Вказане цілком узгоджується із сталою позицією Верховного Суду, яка викладена в ухвалах від 19.01.2024 року у справі № 591/6387/21, від 26.11.2025 року у справі № 188/846/23 від 23.03.2026 року у справі № 459/191/25, від 19.03.2026 року у справі № 676/3830/25, від 16.03.2026 року у справі № 635/5530/25, від 06.03.2026 року у справі № 369/17692/23, від 04.03.2026 року у справі № 752/23472/24, від 20.02.2026 року у справі № 487/2577/25 тощо.
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у адвоката Усенка М. І. відсутні повноваження діяти в інтересах позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на час звернення з позовом до суду, а тому подана позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 43, 175, 185, 260 ЦПК України суддя,
постановив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - вважати неподаною та повернути заявнику разом з усіма доданими до неї документами.
Копію заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).
Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: