_________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 1512/2-188/11
Провадження № 4-с/947/57/26
УХВАЛА
/про зняття арешту/
21.07.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
за участю секретаря судового засідання - Тіщенка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи начальник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Віталій Барвенко, стягувач ОСОБА_2 , -
ВСТАНОВИВ:
29.06.2026 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Томашевського Р.М., звернулась до Київського районного суду м.Одеси із скаргою на бездіяльність Начальнику відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції В.Барвенко щодо не зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 ((РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34044001 від 30.08.2012 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, обтяження зареєстровано 03.09.2012 року 10.30.30 реєстратором Одеської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження: 12940545. Одночасно, просить визнати поважними причини пропуску та поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на подання даної скарги.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Скарга на дії державного виконавця подана з додержанням вимог ст. ст. 447,448 ЦПК України.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 30.06.2026 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника адвоката Томашевського Романа Миколайовича, суб`єкт оскарження Начальник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віталій Барвенко, стягувач ОСОБА_2 .
Учасники процесу належним чином повідомлені про розгляд справи у порядку ст.ст.128-130 ЦПК України.
Скаржник ОСОБА_1 та її представник адвокат Томашевський Р.М. до судового засідання не з`явились, через канцелярію суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили скаргу задовольнити у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України Семиразум Є.В. до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, через систему «Електронний суд» надав письмові заперечення (відзив), якими просив у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти задоволення скарги.
Згідно з ч.1 ст.223 та ст.450 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського районного суду м.Одеси від 29 лютого 2012 року по справі № 1512/2-188/11позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 517030,26 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 4104186,20 грн., а також судові витрати. Вказане рішення набрало законної сили.
10.05.2012 року на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» було видано виконавчий лист № 2-188/11, який було пред`явлено до примусового виконання у Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, та виконавче провадження № 34044001 з примусового виконання виконавчого листа № 2-188/11 перебувало у період з 30.08.2012 року по 12.12.2012 року.
06.09.2012 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 410418,22 грн.
30.08.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 03.09.2012 року за № 12940545.
12.12.2012 року виконавче провадження завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 10.04.2015 року заяву представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення задоволено шляхом видачі дублікатів виконавчих листів на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 лютого 2012 року у цивільній справі за № 1512/2-188/11 за позовною заявою АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Також, поновлено АТ «Райффайзен Банк Аваль» строк пред`явлення дублікатів виконавчих листів на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 лютого 2012 року у цивільній справі за № 1512/2-188/11.
Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року № 1829/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, у зв`язку з чим, виконавче провадження № 34044001, знищено.
Відповідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 30.04.2026 року відсутні відкриті виконавчі провадження, та зокрема провадження за №34044001, відносно ОСОБА_1 , як і відсутня інформація про ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників.
31.03.2020 року між ТОВ ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 було укладено Договір відступлення прав вимоги № 31-03/20/1 та укладено Акт приймання-передачі документації за вищевказаним договором.
Відповідно до вказаного Акту приймання-передачі, ОСОБА_2 прийняла від ТОВ ФК «Укрфінанс Груп» оригінал кредитного договору № 014/0054/74/71969 від 22.03.2007 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .
23.04.2020 року ОСОБА_1 повністю погасила заборгованість по Кредитному договору № 014/0054/74/71969 від 22.03.2007 року, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_2 .
В розписці ОСОБА_2 зазначено, що зобов`язання сторін за кредитним договором № 014/0054/74/71969 від 22.03.2007 року, а також за усіма забезпечувальними договорами (іпотеки, поруки, застави тощо) є припиненими. Заборгованість відсутня, матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_1 кредитор не має. Вказане свідчить про те, що заборгованість за кредитним договором № 014/0054/74/71969 від 22.03.2007 року є погашеною.
Із скарги вбачається, що на даний час ОСОБА_1 має намір придбати нерухоме майно для власного проживання, з метою отримання інформації в реєстрі боржників та в державному реєстрі про наявність арешту, за результатами запиту було отримано інформаційну довідку від 27.04.2026 року про наявність арешту.
07.05.2026 року представник заявниці адвокат Томашевський Р.М. звернувся до відділу примусового виконання рішень з проханням зняти арешт, мотивуючи тим, що заборгованість є погашеною, виконавче провадження не здійснюється та знищене, жодних виконавчих дій не проводиться. Відповіді на вказану заяву не надійшло.
12.06.2026 року ОСОБА_1 повторно звертається до відділу примусового виконання рішень з заявою про скасування арешту.
15.06.2026 року відділом примусового виконання рішень надійшла відповідь, якою ОСОБА_1 було відмовлено в скасуванні арешту її майна, посилаючись на те, що заходи щодо зняття арешту з майна боржника будуть вжиті Відділом за умови сплати суми коштів для задоволення вимог стягувача, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.
Із скарги вбачається, що бездіяльність виконавчої служби, яка виражена в не скасуванні арешту, накладеного на її майно, є протиправною, оскільки заборгованість погашена, жодних виконавчих дій не здійснюється, виконавче провадження завершено в 2012 році та матеріали виконавчого провадження знищено, позивач позбавлена права на вільне розпорядження своїм майном, тому змушена звернутись з даною скаргою до суду.
Суд вважає, що не зняття державним виконавцем накладеного арешту за наявності умов відсутності виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Положеннями статті 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.451 ЦПК України уразі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 10.05.2012 року №1512/2-188/11 та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (у редакції Закону № 2677-VI від 04.11.2010, що набрав чинності з 09.01.2011).
Відповідно до вказаного Закону № 606-XIV строк пред`явлення виконавчого документу до виконання становить один рік.
За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець проводить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону №606-XIV).
Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону №606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з частиною другою статті 50 Закону №606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, з огляду на наведені норми Закону №606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV, не позбавляло стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону №1404-VIII постанова про зняття арешту постановляється виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу та/або закінчення виконавчого провадження.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі №817/928/17 (адміністративне провадження №К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі №2/1522/11652/11 звернула увагу, що законодавець у Законі №1404-VIII передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону №1404-VIII).
Враховуючи наведене повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону №1404-VIII).
Водночас, у постанові від 04 червня 2025 року Верховний Суд у справі №756/8592/24 (провадження №61-16951св24), у правовідносинах, що є подібними, зауважив, що Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та заборони його відчуження, у відсутність майнових претензій з боку стягувача та відсутність у необхідності подальшого застосування таких заходів, бездіяльність державних виконавців щодо не зняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння його майном.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі №161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15, від 12 жовтня 2022 року в справі № 203/3435/21, від 13 липня 2022 року в справі № 2/0201/806/11, від 10 січня 2024 року справа № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23), від 28 серпня 2024 року у справі № 947/36027/21 (провадження № 61-12849св23).
Арешт майна має тимчасовий характер, і його тривалість обмежена часовими рамками виконавчої процедури. Після припинення такої процедури відповідне втручання втрачає легітимність (постанова Верховного Суду від 14 січня 2026 у справі №640/20808/22-ц).
Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03.09.2012 року за № 12940545 накладено арешт нерухомого майна згідно постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 30.08.2012 року ВП № 34044001
Разом з тим, з відповіді виконавчої служби вбачається, що постановою державного виконавця від 12.12.2012 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього
Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися
безрезультатними) виконавче провадження № 34044001 було завершено.
01.04.2015 року до Київського районного суду м.Одеси звертається стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів, у зв`язку з їх втратою, поновлення строку для їх пред`явлення до виконання.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 10.04.2015 року заяву представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення задоволено шляхом видачі дублікатів виконавчих листів на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 лютого 2012 року у цивільній справі за № 1512/2-188/11 за позовною заявою АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Також, поновлено АТ «Райффайзен Банк Аваль» строк пред`явлення дублікатів виконавчих листів на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 лютого 2012 року у цивільній справі за № 1512/2-188/11.
Проте, пред`явлення стягувачем дублікатів виконавчих листів до примусового виконання по цивільній справі за № 1512/2-188/11, матеріали цивільної справи не містять.
Відтак, виконавчі провадження на підставі вказаного виконавчого листа не відкривались, майнові претензії до заявника у подальшому не заявлялись.
Суд звертає увагу на те, що тривале збереження арешту на майно боржника, коли вичерпано правову мету його існування (забезпечення виконання рішення), становить невиправдане та непропорційне втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Протоколу №1 до Конвенції.
Той факт, що матеріали провадження знищені за закінченням строку зберігання, не звільняє орган ДВС від обов`язку усунути наслідки своєї протиправної бездіяльності, оскільки виконавчий документ не перебуває на виконанні, а відомості в АСВП щодо боргу відсутні (постанова Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі №757/6367/13-ц).
Враховуючи викладене, оскільки виконавчий лист №2-188/11, виданий 10 травня 2012 року Київським районним судом м.Одеси, як і дублікати вказаного виконавчого листа, видані Київським районним судом м.Одеси на підставі ухвали суду від 10.04.2015 року повторно до примусового виконання не пред`являлись і строки їх пред`явлення до виконання закінчилися, суд вважає, що збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .
Не зняття Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україниарешту з майна заявника, накладеного у виконавчому провадженні № 34044001 за встановлених у справі обставин, є протиправною бездіяльністю цього органу ДВС.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Доводи представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,викладені у запереченнях на скаргу про те, що заявник не повідомив про погашення заборгованості на користь кредитора, не надав доказів, а тому відсутні підстави для скасування арешту, суд відхиляє, оскільки стаття 50 Закону №606-XIV пов`язує зняття арешту не лише з фактом виконання рішення, а й з самим фактом закінчення провадження (зокрема, за спливом строків). За відсутності відкритого провадження понад 14 років, збереження арешту втрачає свою функцію забезпечення виконання і перетворюється на свавільне обмеження прав (постанова Верховного Суду від 06 серпня 2025 року у справі №751/9335/24).
Також, посилання представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українипро те, що відсутні докази сплати боржником ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є необгрунтованими, оскільки за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення (постанова Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі № 147238/2009).
У даному випадку вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень про стягнення боргу з ОСОБА_1 не відбулося.
При цьому, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українине надано доказів на підтвердження того, що ним вчинялися дії щодо виконання постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
На основі повного та всебічного з`ясування обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що строки звернення зі скаргою пропущено з поважних причин та скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 4, 13, 76-81, 258, 260, 447-1, 451 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд -
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, поновивши процесуальний строк подання даної скарги.
Визнати бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту всього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34044001 від 30.08.2012 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.
Зобов`язати уповноважених осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 ((РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34044001 від 30.08.2012 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, обтяження зареєстровано 03.09.2012 року 10.30.30 реєстратором Одеської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження: 12940545.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ували.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.07.2026 року.
Суддя М. В. Гниличенко