Ухвала № 138464116 у справі № 916/2995/26 від 24.07.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"24" липня 2026 р. Справа № 916/2995/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій за вх.№2-1432/26 від 22.07.2026

у справі №916/2995/26

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: 1.Фізичної особи-підприємця Баланюка Максима Геннадійовича

2.Фізичної особи-підприємця Пінчук Тетяни Юріївни

про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження часткою у праві спільної часткової власності

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Баланюка Максима Геннадійовича та Фізичної особи-підприємця Пінчук Тетяни Юріївни, в якому просить суд:

1) усунути перешкоди Должикову Юрію Вікторовичу у здійсненні права володіння, користування та розпорядження належною йому 1/4 часткою у праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення загальною площею 188,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1062727051101, шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця Баланюка Максима Геннадійовича:

- припинити створення Позивачу перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження зазначеним нежитловим приміщенням;

- звільнити зазначене нежитлове приміщення від усього належного йому рухомого майна, зокрема торговельного обладнання, меблів, вітрин, касової техніки, товарних запасів, рекламних конструкцій та будь-яких інших речей, розміщених ним у приміщенні у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності;

2) усунути перешкоди Должикову Юрію Вікторовичу у здійсненні права володіння, користування та розпорядження належною йому 1/4 часткою у праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення загальною площею 188,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1062727051101, шляхом зобов`язання фізичної особипідприємця Пінчук Тетяни Юріївни:

- припинити створення Позивачу перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження зазначеним нежитловим приміщенням;

- звільнити зазначене нежитлове приміщення від усього належного їй рухомого майна, зокрема торговельного обладнання, меблів, вітрин, касової техніки, товарних запасів, рекламних конструкцій та будь-яких інших речей, розміщених нею у приміщенні у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що відповідачі фактично використовують усе нежитлове приміщення для здійснення власної господарської діяльності, внаслідок чого позивач позбавлений реальної можливості безперешкодно користуватися спірним приміщенням відповідно до належної йому частки у праві спільної часткової власності, використовувати його для власних потреб або здійснення господарської діяльності, а також посиланнями на те, що позивач не надавав згоди на використання відповідачами належного йому майна.

Разом із позовом Должиковим Юрієм Вікторовичем подано до Господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій за вх.№2-1432/26 від 22.07.2026, в якій позивач просить суд:

- вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Фізичній особіпідприємцю Баланюку Максиму Геннадійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а також будь-яким іншим третім особам, залученим ним чи діючим в його інтересах (зокрема, найманим працівникам, орендарям, суборендарям), до набрання законної сили рішенням суду у даній справі використовувати у будь-який спосіб нежитлове приміщення загальною площею 188,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1062727051101), у тому числі для здійснення господарської діяльності магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

- вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Фізичній особіпідприємцю Пінчук Тетяні Юріївні (РНОКПП: НОМЕР_2 ), а також будь-яким іншим третім особам, залученим нею чи діючим в її інтересах (зокрема, найманим працівникам, орендарям, суборендарям), до набрання законної сили рішенням суду у даній справі використовувати у будь-який спосіб нежитлове приміщення загальною площею 188,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1062727051101), у тому числі для здійснення господарської діяльності магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

- вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким іншим третім особам, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі використовувати у будь-який спосіб нежитлове приміщення загальною площею 188,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1062727051101).

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що обраний позивачем захід забезпечення позову є необхідним, співмірним заявленим позовним вимогам та безпосередньо пов`язаний із предметом спору.

Так, позивач зазначає, що предметом заявленого позову є припинення незаконного використання відповідачами спірного нежитлового приміщення та усунення створених ними перешкод у здійсненні позивачем права володіння, користування та розпорядження належною йому часткою у праві спільної часткової власності.

Водночас, позивач посилається на те, що на момент розгляду справи відповідачі продовжують використовувати спірне приміщення як місце здійснення власної господарської діяльності, розмістивши у ньому магазини «ПРОДУКТИ» та «ОПТИКУС», використовуючи його як постійне місце здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку, а тому, на думку позивача, порушення його прав не є одноразовим, а має триваючий характер.

Позивач зазначає, що кожен день подальшого використання спірного приміщення без волевиявлення Позивача означає нове порушення його права власності, гарантованого статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України та статтею 41 Конституції України.

За посиланнями позивача, необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі зумовлена існуванням реальної загрози подальшого порушення права власності позивача, а також істотного ускладнення ефективного захисту цього права у разі задоволення позовних вимог.

З цього приводу позивач вказує, що відповідачі продовжують використовувати спірне нежитлове приміщення як місце здійснення власної підприємницької діяльності, при цьому вони не лише займають спірне приміщення, а й систематично використовують його як джерело отримання прибутку, здійснюючи господарську діяльність без волевиявлення позивача як співвласника нерухомого майна. Таким чином, на думку позивача, кожен день подальшого використання спірного приміщення означає нове втручання у право власності позивача та продовження триваючого правопорушення; та більше того, упродовж усього часу розгляду справи відповідачі фактично отримуватимуть економічну вигоду від використання чужого майна, тоді як позивач буде позбавлений можливості користуватися належною йому часткою нерухомості, отримувати від неї дохід або іншим способом реалізовувати належні йому правомочності власника.

За таких обставин, на думку позивача, саме невжиття заходів забезпечення позову фактично створює для відповідачів можливість і надалі безперешкодно продовжувати порушення права власності позивача до моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Крім того, за посиланнями позивача подальше використання спірного приміщення для здійснення підприємницької діяльності створює ризик погіршення стану самого об`єкта нерухомості: так, одним із відповідачів у спірному приміщенні здійснюється діяльність з реалізації харчових продуктів, що підтверджується матеріалами позову. Така діяльність за своєю природою пов`язана зі зберіганням харчових продуктів, необхідністю постійного дотримання санітарно-гігієнічних вимог, утворенням пакувальних матеріалів та інших відходів, а також потребує належного контролю за санітарним станом приміщення (зокрема, згідно з офіційним листом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № №4026/02.2/18- 24 від 16.05.2024, яким підтверджено факти порушення санітарних вимог).

Разом із тим, позивач також вказує, що він повністю усунутий від можливості контролювати спосіб використання належного йому нерухомого майна, його технічний та санітарний стан, дотримання вимог санітарного законодавства, а також своєчасне усунення можливих негативних наслідків експлуатації приміщення, а тому існує обґрунтований ризик погіршення технічного та санітарного стану спірного приміщення, що може призвести до зменшення його вартості, необхідності проведения ремонтних робіт та понесення позивачем додаткових витрат на відновлення належного йому нерухомого майна.

Крім цього, на думку позивача, існує реальна ймовірність того, що до моменту ухвалення рішення суду відповідачі можуть змінити спосіб використання приміщення, передати фактичне користування ним іншим суб`єктам господарювання, укласти нові цивільно-правові договори щодо його використання або іншим чином змінити фактичний стан спірних правовідносин, а тому такі дії можуть істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду та створити необхідність звернення позивача до суду з новими вимогами щодо інших осіб, які фактично використовуватимуть спірне майно.

Також позивач зазначає, що існує реальний ризик того, що під час розгляду справи відповідачі, прагнучи ухилитися від виконання майбутнього судового рішення або формально запевнити суд у «припиненні» власних порушень, фактично передадуть спірне нежитлове приміщення у користування третім особам (зокрема шляхом укладення договорів оренди, суборенди, спільної діяльності чи залучення нових суб`єктів господарювання та найманих працівників), а тому за відсутності заборони користування приміщенням для будь-яких інших осіб, залучених відповідачами чи діючих в їхніх інтересах, зміна фактичних користувачів об`єкта нерухомості повністю нівелює заходи забезпечення позову, ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду та змусить позивача ініціювати нові тривалі судові процеси проти новостворених суб`єктів.

Позивач вказує, що застосування заборони саме у такій формі є єдиним дієвим інструментом для збереження існуючого стану майна та забезпечення реального й ефективного захисту порушеного права власності позивача до вирішення спору по суті. Особливістю даної справи є також те, що предметом позову є припинення триваючого порушення права власності, а тому кожен день подальшого використання спірного приміщення фактично нівелює ефективність майбутнього судового захисту.

На думку позивача, якщо до ухвалення рішення суду відповідачі продовжуватимуть здійснювати господарську діяльність у спірному приміщенні, то навіть у разі подальшого задоволення позову право Позивача залишатиметься порушеним протягом усього часу розгляду справи, що суперечить принципу ефективного судового захисту.

При цьому позивач також посилається на судову практика Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанови від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 10.03.2021 у справі № 912/1711/20), яка наголошує, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд повинен оцінити наявність обґрунтованого припущення щодо наявності ризиків, зв`язок між заходом і предметом спору, співмірність, баланс інтересів та недопущення порушення прав інших осіб, причому забезпечення позову не потребує доведення неминучості негативних наслідків, а достатнім є підтвердження ймовірності їх виникнення.

Особливо важливою, на думку позивача, є правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, де зазначено, що у немайнових (негаторних) спорах метою забезпечення позову є запобігання погіршенню стану спірного об`єкта, упередження виникнення нових правопорушень та забезпечення ефективного захисту порушеного права власності.

Ч.2 ст.136 ГПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з п.2 ч.1 ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Отже, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права містяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21 та від 28.08.2023 у справі № 906/304/23.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.12.2021 у справі № 927/481/21.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Відповідно до ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч.10 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Так, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Згідно з висновком, який міститься у постанові Верховного суду від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії).

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Так, предметом позову ОСОБА_1 є:

1) усунення перешкод ОСОБА_1 у здійсненні права володіння, користування та розпорядження належною йому 1/4 часткою у праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення загальною площею 188,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1062727051101, шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця Баланюка Максима Геннадійовича:

- припинити створення Позивачу перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження зазначеним нежитловим приміщенням;

- звільнити зазначене нежитлове приміщення від усього належного йому рухомого майна, зокрема торговельного обладнання, меблів, вітрин, касової техніки, товарних запасів, рекламних конструкцій та будь-яких інших речей, розміщених ним у приміщенні у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності;

2) усунення перешкод Должикову Юрію Вікторовичу у здійсненні права володіння, користування та розпорядження належною йому 1/4 часткою у праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення загальною площею 188,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1062727051101, шляхом зобов`язання фізичної особипідприємця Пінчук Тетяни Юріївни:

- припинити створення Позивачу перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження зазначеним нежитловим приміщенням;

- звільнити зазначене нежитлове приміщення від усього належного їй рухомого майна, зокрема торговельного обладнання, меблів, вітрин, касової техніки, товарних запасів, рекламних конструкцій та будь-яких інших речей, розміщених нею у приміщенні у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Згідно з правовим висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Водночас під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, враховуючи, що предметом позову ОСОБА_1 є вимоги немайнового характеру про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження належного йому майна, на підтвердження застосування заходів забезпечення позову в даному випадку заявником мають бути надані докази існування реальної загрози, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Більш того, забезпечення позову має бути максимально обґрунтованим, тобто заявник повинен аргументувати, чому саме невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без нових звернень до суду.

Так, серед заходів забезпечення позову, які позивач просить вжити суд у даній справі, є:

- заборона Фізичній особіпідприємцю Баланюку Максиму Геннадійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а також будь-яким іншим третім особам, залученим ним чи діючим в його інтересах (зокрема, найманим працівникам, орендарям, суборендарям), до набрання законної сили рішенням суду у даній справі використовувати у будь-який спосіб нежитлове приміщення загальною площею 188,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1062727051101), у тому числі для здійснення господарської діяльності магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

- заборона Фізичній особіпідприємцю Пінчук Тетяні Юріївні (РНОКПП: НОМЕР_2 ), а також будь-яким іншим третім особам, залученим нею чи діючим в її інтересах (зокрема, найманим працівникам, орендарям, суборендарям), до набрання законної сили рішенням суду у даній справі використовувати у будь-який спосіб нежитлове приміщення загальною площею 188,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1062727051101), у тому числі для здійснення господарської діяльності магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

- заборона будь-яким іншим третім особам, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі використовувати у будь-який спосіб нежитлове приміщення загальною площею 188,4 кв. м, розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 16 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1062727051101).

Відповідно до ст.ст.74,77,79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Між тим, звертаючись із відповідними вимогами про забезпечення позову позивач лише посилається на те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі зумовлена існуванням реальної загрози подальшого порушення права власності позивача, а також істотного ускладнення ефективного захисту цього права у разі задоволення позовних вимог, та взагалі не обґрунтовує, чому саме невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без нових звернень до суду.

При цьому посилаючись на те, що існує імовірність того, що до моменту ухвалення рішення суду відповідачі можуть змінити спосіб використання приміщення, передати фактичне користування ним іншим суб`єктам господарювання, укласти нові цивільно-правові договори щодо його використання або іншим чином змінити фактичний стан спірних правовідносин, а тому - істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду та створити необхідність звернення позивача до суду з новими вимогами щодо інших осіб, які фактично використовуватимуть спірне майно, позивач, по-перше, не надає на підтвердження цього жодних належних та допустимих доказів, а по-друге, не обґрунтовує, в чому саме полягає таке ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому посилання на те, що на момент розгляду справи відповідачі продовжують використовувати спірне приміщення як місце здійснення власної господарської діяльності, а тому порушення його прав не є одноразовим, а має триваючий характер, самі по собі не є підставою для вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.

Посилання позивача на те, що відповідачі здійснюють господарську діяльність без волевиявлення позивача як співвласника нерухомого майна, а тому кожен день подальшого використання спірного приміщення означає нове втручання у право власності позивача та продовження триваючого правопорушення, а також на те, що позивач позбавлений можливості користуватися належною йому часткою нерухомості, отримувати від неї дохід або іншим способом реалізовувати належні йому правомочності власника, господарський суд не приймає до уваги в якості підстав забезпечення позову у даній справі, оскільки під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд не досліджує обґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак і питання щодо наявності або відсутності порушення відповідачами прав позивача як власника спірного майна.

Посилання позивача на наявний ризик погіршення стану самого об`єкта нерухомості, що на думку позивача може призвести до зменшення його вартості, необхідності проведення ремонтних робіт та понесення позивачем додаткових витрат на відновлення належного йому нерухомого майна, господарський суд також не приймає в якості підстав забезпечення позову з огляду на предмет позовних вимог - усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим майном

За таких обставин, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що позивачем не доведено наявності підстав для забезпечення позову, та не обґрунтовано, чому саме невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій за вх.№2-1432/26 від 22.07.2026 у справі №916/2995/26.

Керуючись ст. 136, ст. 137, ст. 140, ст.234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій за вх.№2-1432/26 від 22.07.2026 у справі №916/2995/26.

Ухвала набирає законної сили 24.07.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 24.07.2026.

Суддя Г.Є. Смелянець