УХВАЛА
21 липня 2026 року
м. Київ
справа № 766/7902/26
провадження № 61-8816ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , головний державний виконавець Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Темнюк Тетяна Анатоліївна, про скасування постанови державного виконавця,
ВСТАНОВИВ:
1. 14 травня 2026 року представник ОСОБА_2 , який діяв у інтересах ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до суду скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання, у якій просив:
- скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 11 травня 2026 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, якою встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом № 766/2817/16 виданого 30 червня 2017 року;
- стягнути з Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу.
2. Заяву мотивував тим, що постановою від 11 травня 2026 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом № 766/2817/16, виданим 30 червня 2017 року. Однак, боржник працевлаштований у ТОВ «ГАЛА-ЮГ» на посаді водія вантажного транспортного засобу міжнародного напрямку, натомість встановлення заборони йому перетинати кордон України у зв`язку із виконанням ним обов`язків водія міжнародного напрямку, позбавляє його права на отримання заробітної плати вище, ніж заробітна плата водіїв, що здійснюють перевезення виключно територією України, а отже й стягувач буде отримувати аліменти у розмірі меншому, ніж якби боржник мав можливість перетинати кордон України у зв`язку із виконанням ним обов`язків водія міжнародного напрямку, оскільки в цьому випадку заробітна плата є вищою.
3. Зазначав, що заборона ОСОБА_1 у виїзді за кордон має для підприємства ряд негативних наслідків: простій дороговартісних транспортних засобів, що ведуть до прямих збитків для підприємства у вигляді неодержаного прибутку та витрат на їх утримання; ризик розірвання міжнародних контрактів з причин недотримання термінів доставки вантажів, нарахування штрафних санкцій за міжнародними договорами, втрати ділової репутації на ринку Європи, що будувалася роками; пряма загроза використанню статусу «критично важливого» підприємства, адже такий статус надано підприємству саме для виконання завдань у галузі автомобільного транспорту в особливий період, заборона виїзду фактично анулює доцільність реєстрації водія в системі «ШЛЯХ», що робить неможливим виконання логістичних завдань; фінансово-економічні наслідки для бюджету та стягувачів; ОСОБА_1 є водієм міжнародного напрямку, володіє спеціальними навичками, досвідом роботи з митними документами та знаннями особливостей іноземних доріг та іншими спеціальними знаннями - в його праці є гостра потреба, адже швидка заміна такого водія є неможливою, що ставить під загрозу стабільність всього підприємства. Забороною боржнику перетинати кордон України не буде досягнуто саме тієї мети, для якої така заборона встановлюється, а саме якнайскоріше задоволення інтересів стягувача на отримання заборгованості з аліментів. Крім того, така заборона тягне негативні наслідки і для підприємства ТОВ «Гала-ЮГ» як критично важливого підприємства для функціонування економіки України під час особливого періоду, що є невиправданим та не пропорційним заходом в зазначеному виконавчому провадженні.
4. Враховуючи зазначене, скаржник просив суд скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 11 травня 2026 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
5. Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 25 травня 2026 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2026 року, Херсонський міський суд Херсонської області відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
6. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що виконавче провадження не закінчене, зобов`язання, визначене рішенням суду щодо погашення заборгованості, звернене до примусового виконання, не виконане, заборгованість зі сплати аліментів складала 129 701,25 грн що не доводить втрату актуальності вжитого процесуального заходу. 20 травня 2026 року державний виконавець здійснив перерахунок заборгованості зі сплати аліментів на підставі оновлених статистичних даних Управління статистики в Херсонській області за І квартал 2025 року, згідно з яким заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 станом на 20 травня 2026 року складає 124 316,83 грн.
7. У липні 2026 року представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.
8. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що боржник офіційно працевлаштований з 01 серпня 2025 року, а отже саме на державного виконавця покладався обов`язок з направлення постанови про відкриття виконавчого провадження роботодавцю боржника, для виконання зобов`язання зі сплати аліментів шляхом відрахування частини заробітної плати. Крім того, вважає, що внаслідок обмеження у праві виїзду за межі території України боржник отримує меншу заробітну плату, а отже оскаржуваною постановою приватного виконавця порушується право дитини на отримання аліментів у більшому розмірі (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
9. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на такі обставини.
10. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконанні Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите на підставі виконавчого листа № 766/2817/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 12 травня 2016 року до повноліття дитини.
11. Станом на 01 травня 2026 року у відповідності до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у зазначеному виконавчому провадженні борг зі сплати аліментів складає 129 701,25 грн.
12. 04 травня 2026 року згідно з відповідями ДПІ та ПФУ встановлено місце роботи боржника, про що направлено запит до ТОВ «ГАЛА-ЮГ».
13. Постановою головного державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Темнюк Т. А. від 11 травня 2026 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
14. 20 травня 2026 року надійшла заява стягувача про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів на підставі оновлених статистичних даних Управління статистики в Херсонській області за І квартал 2025 року та державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 станом на 20 травня 2026 року складає 124 316,83 грн.
15. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про вжиття тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі території України, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що обмеження встановлене до погашення заборгованості зі сплати аліментів, натомість наявність заборгованості на час звернення зі скаргою підтверджена належними та допустимими доказами, що спростовує доводи скарги на відсутність підстав для вжиття такого процесуального заходу.
16. З таким висновком колегія суддів погоджується, керуючись такими міркуваннями.
17. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
18. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
19. Відповідно до статті 4471 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
20. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
21. Перелік таких обмежень встановлюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
22. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів (пункт 5 частини перша статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»).
23. Отже, встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.
24. Підставою для застосування до ОСОБА_1 заборони у праві виїзду за межі території України стала наявність заборгованості зі сплати аліментів і така підстава прямо передбачена пунктом 5 частини перша статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
25. При цьому суди встановили, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України встановлене до погашення боржником заборгованості зі сплати аліментів, про що зазначено у постанові державного виконавця. Тобто, обмеження носить тимчасовий характер та підлягає зняттю за умови погашення заборгованості.
26. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зняття з ОСОБА_6 тимчасового обмеження у виїзді за межі території України.
27. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а отже не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
28. Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій недостатності підстав для вжиття такого процесуального заходу зводяться до надання суб`єктивної оцінки доказам та обставинам, які були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, а також суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, пункту 5частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
29. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
30. Отже, заявник не довів порушення судами норм процесуального права під час розгляду скарги на рішення державного виконавця, а надання суб`єктивної оцінки обставинам, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
31. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
32. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
33. Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, не доводять наявність потреби у касаційному перегляді зазначених судових рішень, застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , головний державний виконавець Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Темнюк Тетяна Анатоліївна, про скасування постанови державного виконавця.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
А. І. Грушицький
Є. В. Петров