УХВАЛА
21 липня 2026 року
м. Київ
справа № 158/1735/25
провадження № 61-9094ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 березня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. 12 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з позовом простягнення коштів та зобов`язання вчинити дії.
2. Ківерцівський районний суд Волинської області рішенням від 10 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 27 травня 2026 року, позов задовольнив. Стягнув з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 , грошові кошти на суму 3 500 грн. Зобов`язав АТ «Універсал Банк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 01 квітня 2025 року, шляхом повернення грошових коштів у розмірі 51 985,30 грн. Зобов`язав АТ «Універсал Банк» скасувати за картковим рахунком ОСОБА_1 НОМЕР_1 будь-яку заборгованість за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилась внаслідок несанкціонованих операцій від 01 квітня 2025 року. Стягнув з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий зір у розмірі 1 211,20 грн.
3. 07 липня 2026 року АТ «Універсал Банк» за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 березня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 травня 2026 року.
4. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов таких висновків.
5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
6. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України
не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
7. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
8. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
9. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 гривень.
10. Загальна ціна позову у цій справі заявлена у розмірі 55 485,30 грн, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 250 = 832 000 грн) станом на 01 січня 2026 року.
11. Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
12. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень,
а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
13. В касаційній скарзі заявник посилається на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки протягом 2021-2023 років у нормативно-правовому регулюванні правовідносин між споживачами фінансових послуг та банками відбулися суттєві зміни, а саме прийняті нові нормативно-правові акти, а правові висновки Верховного Суду щодо їх застосування відсутні.
14. Дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів висновує, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так як така практика Верховного Суду сформована і є сталою. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди заявника з оскаржуваними судовими рішеннями, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
15. Також заявник не навів обґрунтування підпункту б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, посилаючись на те, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним рішенням при розгляді іншої справи. При цьому, заявник не зазначає, під час розгляду яких саме справ він не зможе спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями.
16. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
17. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
18. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
19. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
20. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
21. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
22. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
23. Оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник належним чином не обґрунтував, а судом не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 березня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 травня 2026 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
А. І. Грушицький
Є. В. Петров