УХВАЛА
21 липня 2026 року
м. Київ
справа № 205/12235/23
провадження № 61-8786ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 05 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича,
ВСТАНОВИВ:
1. 30 червня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 05 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.
2. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з огляду на такі обставини.
3. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
4. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
5. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
6. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
7. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8. Отже, законодавець визначив обов`язком особи, яка подає касаційну скаргу, зазначати підстави касаційного оскарження з визначеного законом переліку та їх нормативно-правове обґрунтування. Невиконання цієї вимоги процесуального закону перешкоджає суду касаційної інстанції прийняти касаційну скаргу до розгляду.
9. Аналіз змісту касаційної скарги дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга не містить вичерпних відомостей про те, на якій підставі з переліку, визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України, оскаржуються судові рішення та які норми процесуального права порушені судами першої та апеляційної інстанцій, або які норми матеріального права ними були неправильно застосовані.
10. Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень на передчасність відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження, чим боржник був обмежений у праві добровільного виконання судового рішення, не дає вичерпної інформації про те, на якій підставі оскаржуються судові рішення та які норми національного законодавства було порушено судами першої та апеляційної інстанцій внаслідок відмови у задоволенні скарги на рішення приватного виконавця.
11. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
12. Отже, невиконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України законодавець визначив безумовною підставою для повернення касаційної скарги особі, яка її подала.
13. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 261, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 05 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш