ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про забезпечення позову
23 липня 2026 року Луцьк Справа № 140/9323/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смокович В.І., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача, адвокат Кінах Яна Валеріївна, в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення; зобов`язати в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, виключити його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Після відкриття провадження у справі, представник ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просить застосувати забезпечення позову шляхом заборони зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу іншої військової частини або зарахування у розпорядження відповідного командира після завершення проходження базової загальновійськової підготовки у в/ч НОМЕР_2 до завершення розгляду справи в суді та набранням рішення суду законної сили.
В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову зазначає, що враховуючи дату направлення солдата ОСОБА_1 для проходження військової служби 23.06.2026 та тривалість базової загальновійськової підготовки у 51 добу, орієнтовною датою завершення проходження базової загальновійськової підготовки є 13.08.2026.
Отже, після вказаної дати позивач буде направлений для проходження подальшої військової служби в іншу військову частину відповідним наказом якого не існує в юридичній природі на час розгляду справи в суді та зарахований до списків особового складу військової частини або зарахований у розпорядження відповідного командира.
Фактично після завершення проходження позивачем базової загальновійськової підготовки щодо нього буде видано новий наказ про направлення для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини. Зазначений наказ не є предметом оскарження у цій справі та не може бути предметом оскарження в межах цього провадження з огляду на процесуальні строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Отож, у разі задоволення позовних вимог та одночасного видання наказу про направлення ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини після завершення базової загальновійськової підготовки виконання рішення суду в частині поновлення порушених прав позивача може бути істотно ускладнене або навіть унеможливлене.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частинами першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Суд зауважує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 по справі №580/5656/21.
При цьому Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 у справі №380/14241/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
З матеріалів адміністративного позову слідує, що у ОСОБА_1 , відповідно до електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» (арк. спр. 20), наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, видана на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, а саме призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Предмет спору у даній справі стосується порушення процедури мобілізації позивача всупереч наявній дійсній відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації, а також зобов`язання в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.
Водночас, як видно з електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», сформованого станом на 06.02.2026, позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу по мобілізацію (арк. спр. 19-20).
Отже, позивач, як особа, яка не підлягала призову на військову службу відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, в подальшому був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини.
Таким чином, в даному випадку має місце мобілізації особи, яка не підлягала призову на військову службу.
В свою чергу, за своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії і фактично є реалізованим з моменту його видання.
При цьому рішення про призов на військову службу по мобілізації може бути визнане протиправним і це може мати наслідком звільнення особи з військової служби.
З огляду на встановлені обставини суд визнає обґрунтованими аргументи заявника, що невжиття заходів забезпечення очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано позов, стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд також оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.
При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги частини другої статті 151 КАС України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони в/ч НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу іншої військової частини або зарахування у розпорядження відповідного командира після завершення проходження базової загальновійськової підготовки у в/ч НОМЕР_2 до завершення розгляду справи в суді та набранням рішення суду законної сили.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості та гуманізму, суд висновує, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.
Заборонити військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) вчиняти дії щодо зарахування солдата ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), до списків особового складу іншої військової частини або зарахування у розпорядження відповідного командира після завершення проходження базової загальновійськової підготовки у військовій частині НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати до військової частини НОМЕР_1 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.І. Смокович