ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2026 року Луцьк Справа № 140/5653/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Шинжирбаєв Максим Тимурович звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) в якій заявлені наступні позовні вимоги:
1) Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, які полягають у відмові виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».
2) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди на підставі абз. 3 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» пропорційно часу проходження ним військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та приймав участь у бойових діях. На підставі витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №194мтд від 04.08.2023 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу вищевказаної в/ч. Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №373 від 30.01.2026, позивач в період з 26.09.2023 по 20.02.2024 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районі та період здійснення зазначених заходів в м.Лиман Краматорського району. Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук відсутні.
Вважає, що на нього розповсюджується дія Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та має право на отримання одноразової грошової винагороди із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях. На звернення представника позивача, відповідач відмовив у проведенні такої виплати.
Вважає, що відповідачем протиправно не проведено позивачу виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 Постанови КМУ №153. На підставі викладеного просив суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву від 03.06.2026 відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову, зазначаючи на те, що в/ч НОМЕР_1 не вправі виплатити позивачу одноразову грошову винагороду, оскільки ОСОБА_1 не продовжував військову службу на момент набрання чинності Постанови №153, зокрема, 13 лютого 2025 року, а також - станом на сьогодні не проходить військову службу та не є діючим військовослужбовцем у розумінні приписів Постанови №153. У зв`язку з цим й всі інші критерії, які на думку представника позивача є підставами для виплати позивачу одноразової грошової винагороди, не можуть бути підставами для виплати.
Представник позивача у відповіді на відзив від 05.06.2026, не погодився з аргументами представника відповідача, наведеними у відзиві та просить позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Інших заяв чи клопотань по суті справи від сторін не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 04.08.2023 по 21.02.2024 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з наказів командира в/ч НОМЕР_1 від 04.08.2023 №194мтд та від 21.02.2024 №47мтд.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.04.2024 позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Як слідує з довідки №373 від 30.01.2026 ОСОБА_1 дійсно в період з 26.09.2023 по 20.02.2024 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районі та період здійснення зазначених заходів в м.Лиман Краматорського району Донецької області.
Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук щодо позивача відсутні.
Позивач 19.02.2026 звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ініціативи Міністерства оборони України «Контракт 18-24» на підставі постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.
У відповідь на дану заяву в/ч НОМЕР_1 листом відмовлено ОСОБА_1 у призначенні такої виплати з підстави, що звільнення позивача з військової служби відбулося 21.02.2024, тобто за рік до набрання чинності вказаної Постанови, а тому він не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 р.
Не погоджуючись з діями відповідача, щодо невиплати одноразової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно частин першої та другої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, воєнний стан в країні неодноразово продовжувався.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону №2011-XII).
Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153).
Пунктом 2 Постанови №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (надалі - Порядок №153).
Відповідно до пункту 1 Порядку №153, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (надалі по тексту також - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.
Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
За змістом підпункту 1 пункту 3 Постанови №153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Пунктом 4 Постанови №153 унормовано, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 мільйон гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті «Урядовий кур`єр» та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом.
Згідно із частиною 5 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.
Так, Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025 опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» 13.02.2025.
Отже, Постанова КМУ №153 набрала чинності - 13.02.2025, з дня її офіційного опублікування.
Суд зазначає, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень відповідно до абзацу 2 Постанови № 153 можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:
1) бути особами рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;
2) бути прийнятою або призваною на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від №64 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №2102-IX до набрання чинності цією постановою (13.02.2025) у віці до 25 років;
3) проходити військову службу;
4) брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).
Суд зазначає, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 є одночасна сукупність таких факторів як:
1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;
3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;
4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 04.08.2023 по 21.02.2024 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 у віці 19-20 років.
З довідки №373 від 30.01.2026, виданої в/ч НОМЕР_1 вбачається що ОСОБА_1 дійсно в період з 26.09.2023 по 20.02.2024 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районі та період здійснення зазначених заходів в м.Лиман Краматорського району Донецької області.
Також відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, діючих дисциплінарних стягнень та відомостей про розшук в матеріалах справи відсутні.
За доводами представника позивача застосуванню підлягає абз.3 п. 4 Порядку №153, оскільки останній, як військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, відтак винагорода повинна виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Як вже зазначалось судом, позивача відповідно до Наказу командира в/ч НОМЕР_1 №47мтд від 21.02.2024 звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення з 21.02.2024.
Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025) та на дату подання позивачем заяви від 19.02.2026, щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем, а отже не перебував у статусі діючого військовослужбовця.
Відтак, оскільки позивач на момент звернення до відповідача за виплатою, не відповідав вищевказаним умовам, підстави для задоволення позову відсутні.
Суд зазначає, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби.
При цьому йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, звільненим із військової служби до моменту набрання чинності Постановою №153, а про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців, а також стимулювання діючих військовослужбовців, які прийняті на військову службу у віці до 25 років та продовжують проходити військову службу.
На підставі вище викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача, щодо невиплати позивачу одноразової грошової винагороди пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) на підставі абз. 3 п. 4 Постанови №153.
З огляду на висновок суду про правомірність дій відповідача, не підлягають задоволенню також похідна вимога про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу вищевказаної одноразової грошової винагороди що передбачена абз. 3 п. 4 Постанови №153.
Згідно із частиною першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої и статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський