ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні адміністративного позову
Справа № 500/4715/26
24 липня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
20 липня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо проведення медичного огляду та встановлення ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби без врахування повного комплексу медичних показників та історії хвороби;
скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.05.2026 року, оформлену у вигляді Довідки ВЛК № 2026 0517-2217-0588-3 від 17.05.2026 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити ОСОБА_1 на повторний (контрольний) медичний огляд до вищої (регіональної або центральної) військово-лікарської комісії для об`єктивного визначення ступеня придатності до військової служби.
Представник позивача адвокат Грималюк Богдан Іванович 22.07.2026 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом:
зупинення дії постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.05.2026 року, яка оформлена у вигляді Довідки ВЛК № 2026-0517 2217-0588-3 від 17.05.2026 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;
заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також командуванню Військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення (передислокації, переведення) солдата ОСОБА_1 до району виконання бойових (службових) завдань у зоні безпосередніх бойових дій - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 уже мобілізований та проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника кулеметника. У заявника підтверджене важке захворювання очей: міопія середнього ступеня, високий змішаний астигматизм (ступенем до 4.0 Д відповідно до медичних документів лікувального закладу від 2025 р.). Наразі існує реальна й безпосередня загроза направлення заявника до зони ведення активних (інтенсивних) бойових дій у складі стрілецького підрозділу. На думку заявника, за наявності такого захворювання, це створює пряму загрозу не лише для його життя, але й несе колосальну загрозу для його співслужбовців.
Вказує на очевидну протиправність оскарженої постанови військово-лікарської комісії та вважає, що обрані заходи забезпечення позову є повністю співмірними із заявленими позовними вимогами.
Станом на час вирішення заяви про забезпечення позову провадження у справі не відкрито.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Згідно з частиною першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, які суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, суд звертає увагу, що заявником на підтвердження його доводів про необхідність забезпечення позову не надано доказів направлення позивача з військової частини, у якій він проходить службу, до одного з підрозділів Збройних Сил України у зоні ведення бойових дій саме станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову. Такі доводи заявника не можуть вважатися достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки передбачають можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях.
При цьому, сама лише незгода заявника із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання такого рішення протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Твердження у поданій заяві про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови ВЛК як підстави для вжиття заходів забезпечення позову (пункт 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України) наразі є передчасними тому, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Правомірність та оцінка оскарженого рішення підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті про його оскарження та буде надана судом за результатами розгляду справи. Суб`єктивне переконання заявника не може свідчити про явну протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідача.
З аналогічних підстав суд відхиляє доводи заявника про наявність очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, оскільки такі повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Отже, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
Керуючись 150-154, 241, 248 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Згідно зі статтею 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 24 липня 2026 року.
Головуючий суддя Юзьків М.І.