Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про повернення позовної заяви
24 липня 2026 року Справа № 520/20013/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олексій Котеньов, розглянувши питання щодо поновлення позивачу строку звернення до суду у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (просп. Миру, буд. 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 41336065) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Грецька, буд. 19, м. Маріуполь, Маріупольський р-н, Донецька обл., 87523, код ЄДРПОУ 34908779) про визнання протиправною та скасування постанови,-
В С Т А Н О В И В:
Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 26.06.2026, винесену старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченко Романом Сергійовичем у виконавчому провадженні 79714339 про накладення штрафу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 13.07.2026 о 12:54 год.
Від позивача надійшла до суду заява про поновлення процесуального строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що строк звернення до суду був пропущений з поважних причин, оскільки 26.06.2026 Департаментом одночасно отримано сім постанов державного виконавця про накладення штрафу, кожна з яких потребувала окремого правового аналізу та підготовки окремого адміністративного позову. Позивач вказав, що після отримання зазначених постанов здійснювалася перевірка законності їх винесення, аналіз матеріалів виконавчих проваджень, збір необхідних доказів, формування правової позиції та підготовка процесуальних документів. Крім того, зазначив, що підготовка позовів відбувалася в умовах дії воєнного стану, а працівники Департаменту перебували у місті Києві, де мали місце масовані ракетні атаки та повітряні тривоги, що ускладнювало виконання службових обов`язків. Також позивач послався на те, що строк звернення до суду пропущено лише на два календарні дні, а наведені обставини об`єктивно ускладнили своєчасне подання позовної заяви. Просить поновити строк звернення до суду.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені приписами статті 287 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Така норма процесуального закону є спеціальною щодо статті 122 КАС України.
Судом установлено, що позивачем оскаржується постанова від 26.06.2026, винесена старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченко Романом Сергійовичем у виконавчому провадженні 79714339 про накладення штрафу, тобто, зважаючи на встановлення нормами КАС України десятиденного строку на оскарження такої постанови, останнім днем на відповідне оскарження є 06.07.2026.
Разом із тим, позовна заява надійшла до суду через підсистему "Електронний суд" 09.07.2026.
Відомостей та відповідних доказів щодо дати отримання позивачем оскаржуваної постанови матеріали адміністративного позову не містять.
Отже, судом встановлено, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду задля оскарження спірної постанови, про що судом було зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Посилання позивача на те, що одночасне отримання семи постанов державного виконавця потребувало додаткового часу для їх аналізу, підготовки правової позиції та окремих позовних заяв, не може бути визнано достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
Так, суд враховує, що кожна особа, яка має намір звернутися до суду, зобов`язана діяти сумлінно та вживати усіх залежних від неї заходів для своєчасної реалізації права на судовий захист. Сам факт необхідності підготовки процесуальних документів, аналізу правових підстав оскарження рішення суб`єкта владних повноважень та формування правової позиції є звичайною складовою звернення до суду та не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законом строк.
Щодо посилання позивача на перебування працівників Департаменту в умовах воєнного стану та здійснення роботи в умовах повітряних тривог, суд зазначає, що сам факт дії воєнного стану або наявність несприятливих обставин загального характеру не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Позивачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили, що саме у період перебігу строку звернення до суду існували обставини, які фактично унеможливлювали підготовку та подання позовної заяви.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що повітряні тривоги, обстріли або інші обставини, пов`язані із воєнним станом, безпосередньо перешкоджали зверненню до суду саме у встановлений законом строк, а не лише ускладнювали організацію роботи Департаменту.
Посилання позивача на те, що строк звернення до суду пропущено лише на два календарні дні, також не є самостійною підставою для його поновлення. Тривалість пропуску строку може враховуватися судом при вирішенні питання щодо поважності причин його пропуску, однак сама по собі не свідчить про наявність таких причин.
Суд також враховує, що встановлений статтею 287 КАС України строк звернення до суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є спеціальним та скороченим, що зумовлено необхідністю оперативного судового контролю за діями органів державної виконавчої служби. Дотримання такого строку є обов`язковим для забезпечення принципу правової визначеності.
Таким чином, наведені позивачем обставини свідчать лише про певні організаційні труднощі у підготовці позовної заяви, однак не підтверджують існування об`єктивних, непереборних та незалежних від волі позивача обставин, які б унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду.
За таких обставин суд доходить висновку, що причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем у заяві про його поновлення, не є поважними.
Суд також враховує, що поновлення процесуального строку є винятковим процесуальним заходом та можливе лише за наявності належних і достатніх доказів поважності причин його пропуску. Саме лише посилання на складність проходження військової служби, воєнний стан або необхідність отримання додаткових документів не є достатньою підставою для поновлення строку.
За таких обставин суд доходить висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, а підстави для його поновлення відсутні.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у справі №813/3756/17, відповідно до якої встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський суд) від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Поряд із цим, ЄСПЛ звертав увагу на те, що "застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007)".
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною 6 ст.161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги заявлені позивачем із пропуском строку звернення до суду, підстави, вказані позивачем у відповідній заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними, а тому позовну заяву слід повернути позивачу.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 9, 122, 123, 169, 243, 247, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд, - УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду.
Позовну заяву повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу у повному обсязі виготовлено 24 липня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ