УХВАЛА
24 липня 2026 року
м. Київ
справа № 400/13313/25
адміністративне провадження № К/990/32009/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Толпекіна Андія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року
у справі № 400/13313/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови; визнання дій протиправними; скасування наказу від 27.10.2025 року № 1430 в частині; визнання протиправним та скасування наказу в частині зарахування до списків особового складу; зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
-визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлену у формі довідки ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби, як таку, що прийнята всупереч встановленому законом порядку та за відсутності належних правових підстав;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.10.2025 № 1430 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби, як такого, що був призваний на службу на підставі протиправного рішення та всупереч вимогам законодавства, та виключити його зі списків особового складу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
08 липня 2026 року до Верховного Суду касаційна скарга надійшла повторно.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду, однак скаржником не вказано конкретну норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Крім того, скаржник зазначає, що Верховний Суд досі не сформував окремого висновку щодо застосування статей 2, 5 та 245 КАС України у взаємозв`язку зі статтями 8, 29 та 55 Конституції України і статтями 5 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме у правовідносинах, де особа оскаржує не лише процедурні недоліки діяльності ВЛК, а безпосередньо законність індивідуального акта про призов та наполягає на застосуванні такого способу захисту, який реально відновлює її порушені права.
Так Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо); у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, скаржнику необхідно чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Разом з цим, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов`язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та переоцінки доказів.
Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Тож, посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, незрозумілим є, як надання висновку Верховного Суду саме щодо застосування статей 2, 5 та 245 КАС України, якими визначено: завдання та основні засади адміністративного судочинства, повноваження суду при вирішенні справи, право на звернення до суду та способи судового захисту у взаємозв`язку з Конституцією України та Конвенцією, може вплинути на вирішення спору.
Отже, Суд вважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Крім того, скаржник зазначає, що були порушення норм процесуального права, але при цьому не посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та не вказує які саме норми, передбачені частинами другою і третьою статті 353 КАС України, були порушені.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Водночас, у зв`язку з поверненням касаційної скарги на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд не вирішує питання про поновлення строку на касаційне оскарження
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу адвоката Толпекіна Андія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 400/13313/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови; визнання дій протиправними; скасування наказу від 27.10.2025 року № 1430 в частині; визнання протиправним та скасування наказу в частині зарахування до списків особового складу; зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська