КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
24 липня 2026 року № 369/3329/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним дій, та зобов`язання внесення відповідної інформації,
встановив:
До Києво-Святошинського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 надіслав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним дій, та зобов`язання внесення відповідної інформації, у якому просив суд :
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо внесення до реєстрів та інформаційних систем позивача з позначкою про «розшук».
-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) скасувати постанову про розшук, направити відповідні повідомлення до органів Національної поліції про припинення розшуку, виключити записи про «розшук» та порушення правил обліку щодо позивача з усіх реєстрів та інформаційних систем, куди вони були внесені.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.03.2026 адміністративний позов передано на розгляд за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Супровідним листом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2026 року матеріали справи були надіслані до Київського окружного адміністративного суду. Адміністративну справу отримано 20.04.2026 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. № 17112).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М.Я.
Разом із позовом ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив суд заборонити Відповідачу до набрання рішенням суду законної сили: здійснювати затримання або доставлення Позивача; направляти Позивача на ВЛК; вчиняти будь-які дії щодо мобілізаційних заходів щодо Позивача.
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову зареєстровано у КП «Діловодство спеціалізованого суду» 22.04.2026 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 матеріали позовної заяви повернуто до Києво-Святошинського районного суду Київської області для належного формування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 ухвалено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову повернути до Києво-Святошинського районного суду Київської області (адреса: 03170, Україна, місто Київ, вулиця Тараса Бульби-боровця, будинок 1) разом із матеріалами адміністративної справи.
Супровідним листом Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року матеріали справи були надіслані до Києво-Святошинського районного суду Київської області. Адміністративну справу отримано 04.05.2026 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. № 26148).
Супровідним листом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.06.2026 року матеріали справи були надіслані до Київського окружного адміністративного суду. Адміністративну справу отримано 21.07.2026 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. № 27132).
22.07.2026 матеріали справи разом і з заявою про забезпечення пощову передану судді для розгляду.
Суть заяви, що вирішується.
Із змісту позову вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить суд заборонити Відповідачу до набрання рішенням суду законної сили: здійснювати затримання або доставлення Позивача; направляти Позивача на ВЛК; вчиняти будь-які дії щодо мобілізаційних заходів щодо Позивача.
Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання щодо дотримання заявником вимог Кодексу адміністративного судочинства України стосовно змісту та форми заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Частина 1статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено зміст і форму заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з частиною десятою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до частини другої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частинами шостою та сьомою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.
Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Як зазначено у частині першій статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При цьому, за приписами частини 4 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (з наступними змінами) затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (далі - Положення № 41).
Згідно п. 3 Положення № 41 в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1 до Положення № 41).
Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням (п. 4 Положення № 41).
Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення № 41 ордер має містити, зокрема, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
При цьому, досліджуючи зміст згаданої вище норми пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, на яку міститься посилання в пп. 12.4 п. 12 Положення № 41 щодо визначення поняття групи органів, суд зазначає, що передбачене цією нормою право адвоката представляти та захищати інтереси фізичних осіб зокрема в судових органах, вказує на те, що законодавець індивідуалізує суд як окремий орган судової юрисдикції, виокремлюючи його з визначеного в цій нормі переліку інших органів. Тобто під групою таких органів в цьому разі слід розуміти не "суд", як загальне абстрактне поняття, а їх ототожнення за назвою, критерієм спеціалізації чи інстанційності (наприклад окружні адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, тощо).
Таким чином системний аналіз наведених вище норм та їх оцінка судом дає підстави для висновку, що законодавець чітко визначив на обов`язок адвоката вказувати в ордері назву судового органу (судових органів) в якому/яких він надає правову допомогу.
Отже, у разі надання адвокатом правової допомоги в конкретному суді ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах №640/1622/20 від 02 листопада 2022 року, №640/3348/22 від 30 листопада 2022 року, №640/29008/21 від 09 січня 2023 року, № 480/1650/23 від 14 травня 2024 року, № 340/7406/23 від 04 червня 2024 року, №600/1928/24-а від 23 жовтня 2024 року.
Натомість судом з`ясовано, що разом із позовною заявою на підтвердження своїх повноважень як представника позивача адвокатом Євдокіменко Сергієм Анатолійовичем надано копію ордера на надання правничої допомоги серії СЕ № 1132357 від 11.02.2026, відповідно до якого правнича допомога надається у Києво- Святошинському районному суді Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.03.2026 адміністративний позов ухвалено передати справу № 369/3329/26 на розгляд за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Вказану ухвалу 10.03.2026 року отримано представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Євдокіменко С.А., що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету представника, наявну в матеріалах справи.
Отже, суд дійшов висновку, що ордер серії СЕ № 1132357 від 11.02.2026, в якому зазначено, що правнича допомога надається у Києво-Святошинському районному суді Київської області, не посвідчує повноваження адвоката на представництво інтересів позивача у Київському окружному адміністративному суді. Відтак такий ордер не є належним документом, що підтверджує право адвоката на підписання та подання позовної заяви до цього суду.
Суд вказує, що відсутність усіх обов`язкових реквізитів, передбачених п. 12 Положенням № 41 вказує на дефектність такого ордеру як документу, який посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво належними та достовірними доказами.
Так, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що повноваження представника позивача на підписання та подання заяви до Київського окружного адміністративного суду належним чином не підтверджені, що є підставою для повернення заяви без розгляду.
Суд вважає необхідним зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.
Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).
Разом з цим, суд не вбачає порушення у цій справі права на доступ до суду у зв`язку з поверненням позову. Таке повернення зумовлене недотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України у частині вимог до оформлення позовної заяви та не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 990/55/22.
Додатково суд звертає увагу на те, що в силу положень частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва належним чином, не є порушенням права на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.
З огляду на викладене, оскільки подана до суду позовна заява підписана адвокатом Євдокіменко Сергієм Анатолійовичем, долучений до матеріалів справи ордер на надання правничої допомоги виданий для надання правничої допомоги у Києво-Святошинському районному суді Київської області, а не у Київському окружному адміністративному суді, суд доходить висновку, що зазначений ордер не підтверджує належним чином повноваження адвоката на представництво інтересів позивача у цій справі, у тому числі на підписання та подання позовної заяви. Відтак заява вважається підписаною особою, яка не підтвердила свої повноваження у встановленому законом порядку, що є підставою для її повернення позивачу.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ухвалив :
1. Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним дій, та зобов`язання внесення відповідної інформації - повернути позивачу без розгляду.
2. Копію ухвали надіслати (видати) заявнику (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Вісьтак М.Я.