Справа № 729/1081/26
2/729/972/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
21 липня 2026 р. Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Демченко Л.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із спільної часткової власності на нежитлове приміщення,
в с т а н о в и в:
До Бобровицького районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із спільної часткової власності на нежитлове приміщення, в якій позивач просить виділити йому в натурі 7/11 частини нежитлового приміщення (магазину), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділити відповідачу в натурі 4/11 частини зазначеного нежитлового приміщення, встановити, що вбиральня площею 1,7 кв. м залишається у спільному користуванні сторін, встановити порядок та розмір грошової компенсації у зв`язку з відхиленням фактично виділених частин нерухомого майна від ідеальних часток співвласників, а після вирішення питання щодо грошової компенсації припинити право спільної часткової власності сторін на зазначене нежитлове приміщення.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшов висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, у зв`язку із чим підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до п. 4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, тобто спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Із змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснити виділ у натурі належної йому частки із спільної часткової власності на нежитлове приміщення, водночас обґрунтовуючи свої вимоги положеннями як статті 364 Цивільного кодексу України, так і статті 367 Цивільного кодексу України.
Разом із тим зазначені норми регулюють різні способи припинення права спільної часткової власності та мають різні правові наслідки.
Так, відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності. У разі виділу у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності для нього припиняється, а така особа набуває право власності на виділене майно.
Натомість відповідно до ст.367 ЦК України майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділено між усіма співвласниками, а наслідком такого поділу є припинення права спільної часткової власності на спірне майно в цілому.
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18)
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, яка зазначає, що у разі якщо співвласників двоє, в такому випадку фактично відбувається поділ спільного майна. При цьому право спільної часткової власності припиняється повністю для обох сторін, і кожен отримує свій окремий, індивідуально визначений об`єкт нерухомості.
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц).
Проте зі змісту позовної заяви та її прохальної частини неможливо однозначно встановити, який саме спосіб судового захисту обрано позивачем, оскільки заявлені позовні вимоги одночасно містять ознаки як позову про виділ у натурі частки із спільної часткової власності майна, так і позову про поділ спільного майна між співвласниками.
За таких обставин позивачу необхідно визначитися із належним способом судового захисту, привести зміст позовних вимог у відповідність до обраного способу захисту та належним чином обґрунтувати заявлені вимоги.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
У поданій позовній заяві позивач просить здійснити виділ у натурі частини нерухомого майна, визнати право власності на виділені частини нерухомого майна, встановити порядок та розмір грошової компенсації і припинити право спільної часткової власності на спірний об`єкт нерухомого майна.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є майновими, а тому позовна заява підлягає грошовій оцінці.
Однак у порушення вимог п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем не зазначено ціну позову.
Крім того, у позовній заяві не зазначено доказів, які б підтверджували дійсну вартість спірного нерухомого майна або його частини, що унеможливлює визначення ціни позову.
За відсутності відомостей про вартість спірного майна суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення ціни позову та відповідність сплаченого судового збору вимогам Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Разом із тим, оскільки позивачем не визначено ціну позову та не зазначено вартості спірного нерухомого майна, суд позбавлений можливості перевірити правильність обчислення та сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».
У зв`язку із цим позивачу необхідно визначити ціну позову, надати докази вартості спірного майна та, у разі необхідності, доплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.
Крім того, суд звертає увагу, що заявлені позовні вимоги не є достатньо визначеними та узгодженими між собою.
Так, позивач просить виділити йому в натурі 7/11 частини спірного нежитлового приміщення, відповідачу - 4/11 частини, встановити порядок та розмір грошової компенсації у зв`язку з відхиленням фактично виділених частин від ідеальних часток співвласників, а після вирішення питання щодо грошової компенсації припинити право спільної часткової власності сторін на зазначене нерухоме майно.
Разом із тим позовна заява не містить конкретного обгрунтування матеріально-правової вимоги щодо грошової компенсації, оскільки позивачем не зазначено, хто саме із співвласників повинен сплатити таку компенсацію, на користь кого вона має бути сплачена, її розмір або порядок визначення.
Фактично позивач просить суд самостійно визначити порядок та розмір грошової компенсації, що не відповідає вимогам п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України, оскільки саме позивач повинен чітко визначити зміст позовних вимог та спосіб захисту свого порушеного права.
Крім того, позивач одночасно просить встановити, що вбиральня площею 1,7 кв. м залишається у спільному користуванні сторін, та після вирішення питання щодо грошової компенсації припинити право спільної часткової власності сторін на нежитлове приміщення в цілому.
За таких обставин позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, усунути зазначені суперечності та привести їх у відповідність до обраного способу судового захисту.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.175, 176, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя,
у х в а л и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із спільної часткової власності на нежитлове приміщення залишити без руху.
Надати час десять днів з дня вручення копії ухвали суду для усунення вищевикладених в ухвалі недоліків.
У разі усунення недоліків у встановлений строк позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М. Демченко