Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4052/26
Провадження № 4-с/711/25/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі Слабко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Гарбозея Дмитра Олександровича, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», в якій просить зобов`язати Другий відділ ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений згідно постанови Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №724094 від 23 лютого 2010 року, зареєстрований 10 березня 2010 року об 11:16:55 за №9598326 реєстратором Черкаської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження №9598326).
В обґрунтування вимог у скарзі зазначено, що скаржниці ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21.08.1993р. № НОМЕР_2 належить частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками квартири були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
2008 року померла мати скаржниці - ОСОБА_4 .
27.02.2009 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою черкаською державною нотаріальною конторою за реєстр. №3-289 ОСОБА_1 набула право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 і стала власником частини вказаної квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік скаржниці - ОСОБА_2 .
09.02.2026 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. видане свідоцтво про право на спадщину за реєстр. №593 на 1/8 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син скаржниці - ОСОБА_3 .
09.02.2026 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. видане свідоцтво про право на спадщину за реєстр. №594 на 1/8 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході оформлення спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_2 та сина - ОСОБА_3 , приватним нотаріусом було поінформовано про те, що згідно даних з Державного реєстр речових прав на нерухоме майно Центральним ВДВС Черкаського МУЮ 23.02.2010 року було накладено арешт на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
17.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до органів виконавчої служби із відповідною заявою про зняття арешту з майна, однак листом від 04.06.2026 року за вих. №2669/20.21-40/ НОМЕР_3 Другим ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції було поінформовано ОСОБА_1 про наявність у останньої заборгованості по ряду виконавчих проваджень (стягувачі: відділи ДВС, ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ») за якими згідно АСВП відсутні дані про сплату заборгованості, а відтак відсутні підстави для знаття арешту з майна.
В подальшому скаржниця звернулась із заявою до ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», та 11.03.2026р. отримала довідку про відсутність заборгованості перед ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».
Крім того, листом від 11.03.2026р. за вих. №1304 ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», поінформувало Другий ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості по виконавчому листу №2-1304 від 01.10.2009р., виданому Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 3 509,50 грн.
Також, 12.03.2026р. ОСОБА_1 було оплачено всю заборгованість по виконавчих провадженнях, дані про які містяться в АСВП, а саме: №16065016, № 18766232, № 6305616, №10439511, №6725397, №10609092.
Враховуючи зазначене, з метою зняття арешту з майна, 07.04.2026р. представником скаржниці - адвокатом Гарбазеєм Д.О. було подано заяву про зняття арешту №25.Б.2026 до Другого ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, однак 15.04.2026р. на електронну пошту адвоката надійшов лист №6434/20.21-40/54056 від 14.04.2026р., яким було поінформовано ОСОБА_1 про відсутність у неї будь-якої заборгованості по виконавчих провадженнях та відмову у знятті арешту з майна, у зв`язку із чим, остання була вимушена звернутися до суду з даною скаргою.
Ухвалою суду від 30.04.2026р. скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
15.05.2026р. на адресу суду надійшов відзив Другого ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому державний виконавець зазначив, що відповідно до відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебували виконавчі провадження:
- №16065016 з примусового виконання виконавчого листа №2-1304 від 01.10.2009р., виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь «Черкаська ТЕЦ» боргу в сумі 3 509,55 грн. Виконавче провадження завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення);
- №18766232 з примусового виконання виконавчого листа №2-1304 від 27.03.2009р., виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави державного мита в сумі 51,00 грн. Виконавче провадження завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення);
- №10439511 з примусового виконання виконавчого листа №2-1656 від 05.07.2007р., виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави державного мита в сумі 51,00 грн. Виконавче провадження завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення);
- №10609092 з примусового виконання виконавчого листа №2-4458 від 31.10.2005р., виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави держмита в сумі 51,00 грн., солідарно. Виконавче провадження завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення);
- №6305616 з примусового виконання виконавчого листа №2-1656 від 05.07.2007р., виданого Придніпровським районним судом міста Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави державного мита в сумі 51,00 грн., солідарно. Виконавче провадження виділено в окреме виконавче провадження за номером АСВП 80547116 та завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення;)
- №6725397 з примусового виконання виконавчого листа №2-4458 від 31.10.2005р., виданого Придніпровським районним судом міста Черкаси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави держмита в сумі 51,00 грн., солідарно. Виконавче провадження виділено в окреме виконавче провадження за номером АСВП 80547319 та завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення).
Також у відзиві зазначено, що під час розгляду звернення було встановлено, що на нерухоме майно що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладено арешт постановою АА № 724094 від 23.02.2010р., видавник: Центральний ВДВС Черкаського МУЮ, держ. викон. Пепчук та зареєстровано обтяження, однак ідентифікувати, під час виконання якого виконавчого документу накладено арешт, неможливо. В зв`язку з вказаним, у посадових осіб Другого відділу ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні підстави для зняття арешту з майна згідно постанови АА №724094 від 23.02.2010р. Тому при розгляді даної справи покладалися на розсуд суду та просили проводити розгляд справи без участі представника державної виконавчої служби.
В судове засідання скаржник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гарбазей Д.О. не з`явилися, однак адвокатом на адресу суду 12.06.2026р. подано заяву, в якій останній просив проводити розгляд справи без участі скаржниці та її представника, також зазначив, що вимоги скарги підтримує та просить її задовольнити.
Представник Другого ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, проте 04.06.2026р. подав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника виконавчої служби, в якій також просив при ухваленні рішення, врахувати доводи викладені у поданому відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до на ступних висновків.
Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло від 21.08.1993р. №4113 квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /а.с. 6/. Крім того, з даного свідоцтва вбачається, що після смерті ОСОБА_4 видане свідоцтво про право на спадщину на частину вказаної квартири, про що зроблена відповідна відмітка державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори (реєстраційний №3-289).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09.02.2026р. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвим І.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №593, після смерті ОСОБА_2 право власності на належну йому частку квартири АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме по частці вказаного майна, що складає 1/8 частку вищевказаної квартири /а.с. 9, 10, 11/.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09.02.2026р. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвим І.Ю., зареєстровано в реєстрі за №594, після смерті ОСОБА_3 право власності на належні йому 3/8 часток квартири АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_1 /а.с. 12, 13, 14/.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №471587511 від 07.04.2026р. ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 , на частку якої за реєстраційним номером 9598326 10.03.2010р. зареєстровано обтяження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА №724094 від 23.02.2010р., обтяжувач Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, державний виконавець Пепчук /а.с. 24-25/.
Як вбачається із відзиву Другого відділу ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на скаргу ОСОБА_1 , на виконанні у Другому відділі ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який є правонаступником Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та правонаступником Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перебували наступні виконавчі провадження:
- №16065016 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-1304 від 01.10.2009р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь «Черкаська ТЕЦ» боргу в сумі 3 509,55 грн. Виконавче провадження завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення);
- №18766232 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-1304 від 27.03.2009р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави державного мита в сумі 51 грн. Виконавче провадження завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення);
- №10439511 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-1656 від 05.07.2007р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави державного мита в сумі 51 грн. Виконавче провадження завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення);
- №10609092 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-4458 від 31.10.2005р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави держмита в сумі 51 грн., солідарно. Виконавче провадження завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення);
- №6305616 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-1656 від 05.07.2007р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави державного мита в сумі 51 грн., солідарно. Виконавче провадження виділено в окреме виконавче провадження за номером АСВП 80547116 та завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення;)
- №6725397 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-4458 від 31.10.2005р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави держмита в сумі 51 грн., солідарно. Виконавче провадження виділено в окреме виконавче провадження за номером АСВП 80547319 та завершено 20.03.2026р. згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення).
Окрім того, із матеріалів скарги вбачається, що скаржницею сплачена заборгованість на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» заборгованість в сумі 3 509,55 грн., що стверджується довідкою ПрАТ «Черкаське хімволокно» від 11.03.2026р. вих. № 1304 /а.с. 19/ та листом ПрАТ «Черкаське хімволокно» від 11.03.2026р. вих. № 1304 скерованого на адресу Другого ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України /а.с. 18/.
Також, 12.03.2026р. ОСОБА_1 здійснено сплату коштів в загальному розмірі 1181,89грн. на користь Другого ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на погашення боргу в межах вищевказаних виконавчих провадженнях /а.с. 20/.
В зв`язку із зазначеним, вищевказані виконавчі провадження і були завершені 20.03.2026р. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення).
07.04.2026р. ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Гарбазея Д.О., зверталася до Другого відділу ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про скасування арешту із частини квартири АДРЕСА_2 , накладеного постановою Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ номер АА №724094 від 23.02.2010р., однак листом від 14.04.2026р. за вих. №6434/20.21-40/54056 було відмовлено в задоволені заяви, оскільки ідентифікувати під час виконання якого саме виконавчого документу такий арешт був накладений не можливо. При цьому, в листі-відповіді зазначено, що перевіркою автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 09.04.2026р. в Другому ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені в повному обсязі та закінчені по п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (повне фактичне виконання), /а.с. 23/.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На час вчинення виконавчих дій у вищевказаних виконавчих провадженнях діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України №606-XIV від 21.04.1999р. «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606), який діяв до 05.10.2016р., у разі закінчення виконавчого провадження (крім випадків направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним в порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону «Про виконавче провадження» №606-XIV).
Аналогічні приписи містяться у ст. 40 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404), відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню, а відтак, після фактичного повного виконання судового рішення підстави для збереження арешту майна припиняють своє існування.
Відповідно до положень частини 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
По обставинам справи судом встановлено, що предметом оскарження є бездіяльність органу державної виконавчої служби, яка полягає у неприпиненні арешту, що є триваючим правопорушенням, пов`язаним з тривалим та безперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. При цьому, Другий відділ ДВС у відзиві проти скарги зазначив, що скаржнику роз`яснювалося, що у спірних відносинах відсутні обставини, визначені ч. 4 ст. 59 Закону №1404, за яких виконавцем самостійно може бути знятий арешт з майна боржника, що свідчить про визнання державним виконавцем факту звернення заявника та факту бездіяльності державного виконавця.
На даний час в органі державної виконавчої служби наявна інформація, що всі виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) закінчені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із повним фактичним виконанням. Однак арешт, накладений на майно ОСОБА_1 , на підставі постанови державного виконавця АА 724094 від 23.02.2010р., до даного часу не знятий.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (постанови Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 2-356/12, від 03.11.2021р. у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021р. у справі № 645/6694/15, від 17.04.2024р. у справі 580/1528/23, від 13.07.2024р. у справі №2/0301/11, від 28.08.2024р. у справі №947/36027/21).
По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що підставою звернення заявника до суду з даною скаргою є наявність зареєстрованого обтяження на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме арешт, накладений державною виконавчою службою 23.02.2010р. Предметом оскарження є бездіяльність органу державної виконавчої служби, яка полягає у невчиненні будь-яких дій, направлених на вжиття заходів для скасування обтяжень з майна боржника. При цьому орган державної виконавчої служби не має у володінні інформації щодо підстав накладення та збереження арешту через відсутність матеріалів виконавчого провадження та відповідних відомостей про нього.
В цьому контексті суд звертає увагу, що за змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України Другим відділом ДВС не надано суду будь-яких доказів на підтвердження необхідності збереження обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця АА №724094 від 23.02.2010р., реєстраційний номер обтяження №9598326, як і не доведено наявності хоча б одного виконавчого провадження, для забезпечення виконання якого можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.
Отже органом ДВС не доведено наявності легітимної мети і підстав для збереження арешту, накладеного у 2010 році на майно ОСОБА_1 .
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного слід виснувати, що на теперішній час обтяження №9598326 зберігає свою чинність без належної легітимної мети, якою обумовлювалось застосування таких обтяжень, оскільки в органах державної виконавчої служби відсутні будь-які виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 .
За таких обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном з огляду на відсутність відкритих виконавчих проваджень на час звернення заявника із вказаною скаргою.
Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17.04.2024р. у справі №580/1528/23 та постанові від 29.05.2024р. у справі №643/5147/23.
Враховуючи зміст порушеного права заявника, відсутність у органу державної виконавчої служби матеріалів виконавчих проваджень, в рамках яких приймалось рішення про застосування обтяження щодо майна заявника, суд приходить до висновку, що заявлені у скарзі вимоги є обґрунтованими та правомірними і підлягають до задоволення, оскільки незняття державною виконавчою службою арешту із майна заявника є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання Другого ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна боржника.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 18, 77, 80, 141, 259, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
у х в а л и в:
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» - задовольнити.
Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знати арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме з частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №724094 від 23 лютого 2010 року, зареєстрований 10 березня 2010 року об 11:16:55 за №9598326 реєстратором Черкаської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження №9598326).
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складений 12.06.2026 року.
Головуючий: В.М. Скляренко