УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/5045/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на постанову Центрального господарського суду від 08.04.2026
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025
у справі № 904/5045/21
за позовом Дочірнього підприємства "Поліграфічний комбінат "ЗОРЯ", м. Київ
до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, м. Дніпро
про видачу судового наказу, -
В С Т А Н О В И В:
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 29.04.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 (повний текст складено 14.04.2026) та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 у справі № 904/5045/21, сформована в системі "Електронний суд".
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 у справі № 904/5045/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Водночас підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України).
Тож ч. 2 ст. 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України.
Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок вказати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
При поданні касаційної скарги на судове рішення, скаржнику необхідно посилатись на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацем ч. 2 ст. 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права апеляційним судом під час прийняття оскаржуваного рішення.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у ст. 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
Після відкриття касаційного провадження у даній справі судом встановлено, що касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав подання касаційної скарги, визначену відповідною частиною/абзацом ст. 287 ГПК України при оскарженні судового рішення, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України, що має кореспондуватися з абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, викладення її вимог, змісту та підстав касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Водночас Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми ГПК України у контексті доводів касаційної скарги не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.
З огляду на те, що у касаційній скарзі не зазначено підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті та не вказано в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Відповідно до частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановлює ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`ять днів з дня вручення позивачу ухвали.
За змістом частини тринадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення принципу змагальності сторін.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку, який не може перевищувати 5 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційних скарг без руху, на надання до суду касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначеної у ч. 2 ст. 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження,.
Керуючись статтями 174, 176, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 у справі № 904/5045/21 залишити без руху.
2. Надати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.