УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
справа № 320/43260/25
провадження № 11-161апп26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Губської О. А.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
перевірила наявність підстав для прийняття до провадження справи № 320/43260/25 за позовом Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» до Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» про скасування реєстрації декларації та дозволу на виконання будівельних робіт
за касаційною скаргою Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (судді Сорочко Є. О., Коротких А. Ю., Чаку Є. В.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. 27 серпня 2025 року до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернулась Громадська організація «Мархалівка. Підтримка» з позовом, у якому просила суд:
- скасувати реєстрацію декларації згідно із сертифікатом від 19 травня 2025 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ123250516725), виданого Державній установі «Національне військове меморіальне кладовище»;
- скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт (реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ013250715823) від 15 липня 2025 року, виданий Державній установі «Національне військове меморіальне кладовище».
2. На обґрунтування позову позивач покликався на те, що у зв`язку зі скасуванням розпорядження Київської обласної військової адміністрації від 14 березня 2024 року № 275 у частині зміни цільового призначення та надання земельної ділянки для розташування Національного військового меморіального кладовища у відповідача немає права користуватися земельною ділянкою площею 258,7298 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:002:0457, а також правових підстав для здійснення на ній будь-якої діяльності, у тому числі будівельних робіт.
3. Позивач зазначив, що відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об`єкт є самочинним будівництвом, зокрема, у випадку здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. У зв`язку із цим позивач вважає, що наявні підстави для скасування дозволу на виконання будівельних робіт та сертифіката про прийняття об`єкта в експлуатацію.
4. Позивач вказував, що Державна інспекція архітектури та містобудування при видачі дозвільних документів не врахувала наявності порушень природоохоронного законодавства та приписів екологічних органів, винесених за результатами проведення перевірок.
5. Також покликався на те, що відповідач, попри скасування правових підстав користування земельною ділянкою, продовжує здійснювати будівельні роботи та іншу діяльність, яка, на думку позивача, завдає шкоди довкіллю та порушує права мешканців прилеглих населених пунктів на безпечне довкілля.
6. До того ж позивач зазначив, що здійснення діяльності щодо розміщення кладовища поблизу місць проживання мешканців сіл Мархалівка та Іванковичі Фастівського району Київської області може спричинити незворотні екологічні наслідки для мешканців сіл, зокрема у вигляді підтоплення територій, знищення флори і фауни, зміни рівня ґрунтових вод, зникнення води в колодязях.
7. З метою припинення неправомірних дій позивач звернувся з цим позовом, який спрямований на захист інтересів громадян, довкілля, які порушує та знищує відповідач, користуючись наявними дозволами на ведення будівельної діяльності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
9. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений спір не має ознак публічно-правового та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Суд зазначив, що Державна установа «Національне військове меморіальне кладовище» хоча і є державною установою, однак у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо позивача та не виступає суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України.
10. Оскаржувані позивачем дії відповідача щодо отримання сертифіката про прийняття об`єкта в експлуатацію та дозволу на виконання будівельних робіт, за висновком суду, не є проявом владно-управлінської діяльності, яка б безпосередньо породжувала для позивача права чи обов`язки у сфері публічно-правових відносин.
11. Суд також звернув увагу на відсутність між сторонами відносин владного підпорядкування чи реалізації відповідачем контрольних або управлінських функцій стосовно позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
12. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком про відсутність у цьому спорі ознак публічно-правового спору. Колегія суддів зазначила, що Державна установа «Національне військове меморіальне кладовище» у спірних правовідносинах виступає як замовник будівництва та не здійснює публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
13. Суд вказав, що між сторонами немає відносин владного підпорядкування, а оскаржувані дії щодо отримання сертифіката про прийняття об`єкта в експлуатацію та дозволу на виконання будівельних робіт не є проявом владно-управлінської діяльності, яка б безпосередньо впливала на права чи обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
14. Посилання апелянта на належність відповідача до сфери управління Міністерства у справах ветеранів України та статус юридичної особи публічного права суд визнав недостатніми для висновку про здійснення відповідачем владних функцій у спірних правовідносинах.
15. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися за правилами господарського судочинства, у зв`язку із чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не встановлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
16. З рішеннями судів попередніх інстанцій позивач не погодився та звернувся з касаційною скаргою.
17. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, неправильно визначили характер спірних правовідносин та не врахували правову природу діяльності відповідача.
18. Скаржник вказує, що позов подано з метою захисту екологічних прав та інтересів мешканців сіл Мархалівка та Іванковичі, а також суспільних інтересів у сфері охорони навколишнього природного середовища у зв`язку із будівництвом Національного військового меморіального кладовища.
19. У касаційній скарзі зазначено, що Державна установа «Національне військове меморіальне кладовище»є юридичною особою публічного права, розпорядником бюджетних коштів та суб`єктом, на який державою покладено виконання функцій щодо будівництва та організації Національного військового меморіального кладовища.
20. Скаржник посилається на положення Закону України «Про поховання та похоронну справу», Положення про державну установу «Національне військове меморіальне кладовище» та Положення про Міністерство у справах ветеранів України, зазначаючи, що відповідач реалізує делеговані державою публічно-владні функції, а тому спір має публічно-правовий характер.
21. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували положень статті 5 КАС України, Орхуської конвенції, практики Верховного Суду та Конституційного Суду України щодо права громадських організацій звертатися до суду на захист екологічних прав громадян та інтересів територіальної громади.
22. Скаржник наголошує, що Громадська організація «Мархалівка. Підтримка» отримала колективне звернення мешканців сіл Мархалівка та Іванковичі щодо порушення їхніх екологічних прав, після чого звернулась до компетентних державних органів та до суду з метою припинення порушень природоохоронного законодавства та захисту права громадян на безпечне довкілля.
23. Крім того, скаржник вказує, що в позові наведено обставини щодо відсутності у Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» права користування земельними ділянками у зв`язку зі скасуванням розпорядження Київської обласної військової адміністрації про зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки, а також щодо порушення вимог природоохоронного законодавства, зафіксованих Державною екологічною інспекцією.
24. Скаржник також посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої природоохоронні громадські організації мають право представляти в суді екологічні інтереси суспільства та окремих громадян, а суди у справах такої категорії повинні перевіряти насамперед дотримання вимог природоохоронного законодавства та забезпечення ефективного захисту права громадян на безпечне довкілля.
25. Окрім цього, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позову та апеляційної скарги, не врахували висновків Верховного Суду щодо визначення юрисдикції спорів за участю суб`єктів владних повноважень та фактично звели спір виключно до оцінки господарського статусу відповідача.
Просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відкриття провадження за його позовом.
26. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що основним завданням Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» є, зокрема, здійснення функцій замовника будівництва Національного військового меморіального кладовища, організація почесних поховань загиблих (померли) осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу, а також увічнення та вшанування пам`яті.
27. Відповідач вказує, що частиною третьою статті 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, не можуть здійснювати владні повноваження, крім випадків, визначених законом.
Таким чином, Державна установа «Національне військове меморіальне кладовище» не здійснює владних повноважень та не є органом державної влади, а у спірних правовідносинах виконує функції замовника будівництва та не здійснює жодних публічно-владних управлінських функцій, у тому числі відносно позивача.
Просить залишити касаційну скаргу Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» без задоволення, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судукасаційну скаргу Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 320/43260/25 було залишено без руху.
29. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 320/43260/25 за позовом Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» до Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» про скасування реєстрації декларації та дозволу на виконання будівельних робіт.
30. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2026 року призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
31. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2026 року справу № 320/43260/25 за позовом Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» до Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» про скасування реєстрації декларації та дозволу на виконання будівельних робіт було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
32. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що позивач оскаржує судові рішення виключно з підстав порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції.
33. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про неможливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства, виходячи з того, що відповідач не є суб`єктом владних повноважень.
34. Суд касаційної інстанції вказав, що відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, за відсутності визначених законом винятків.
35. Колегія суддів зазначила, що позивач брав участь у розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанцій і послідовно наполягав на тому, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а також заявляв про порушення правил предметної юрисдикції.
36. Крім того, у касаційній скарзі позивач обґрунтував порушення судами правил предметної юрисдикції посиланням на судові рішення Верховного Суду у справах із подібним предметом спору та подібними правовідносинами.
Зокрема, позивач послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2025 року у справі № 759/23414/20, у якій предметом оскарження були рішення суб`єктів владних повноважень у сфері містобудування, а також на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 904/2439/23 щодо можливості звернення громадських організацій до адміністративного суду для оскарження дій або бездіяльності державних органів у сфері охорони навколишнього природного середовища.
37. Також суд звернув увагу, що об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 308/17484/23 висловила правовий висновок щодо юрисдикції спорів, пов`язаних із оскарженням рішень органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері забудови земельних ділянок.
38. Водночас, як зазначає Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду раніше не висловлювала правового висновку щодо питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах, коли позов про скасування рішення суб`єкта владних повноважень подано до особи, яка такого рішення не приймала та не є суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах.
39. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що передбачених пунктами 1-3 частини шостої статті 346 КАС України винятків, за наявності яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, немає, а тому справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання предметної юрисдикції.Начало формы
40. Конец формы
Позиція Великої Палати Верховного Суду
40. КАС України в частині шостій статті 346 передбачає спеціальну підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду - порушення правил предметної юрисдикції.
41. У зв`язку із цим у разі виникнення у справі порушення правил предметної юрисдикції Велика Палата Верховного Суду визначає підстави для передачі справи на її розгляд виходячи з приписів саме частини шостої статті 346 КАС України.
42. Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
43. Лише одночасна відсутність усіх трьох випадків дозволяє передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Якщо ж наявний хоча б один з них - справа не підлягає такій передачі.
44. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала такий підхід при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на її розгляд (зокрема, ухвали від 15 червня 2022 року у справі № 904/8573/21 (провадження № 12-11гс22), від 09 листопада 2023 року у справі № 910/6925/22 (провадження № 12-61гс23), від 29 листопада 2023 року у справі № 910/16249/19 (910/8818/21) (провадження № 12-67гс23), від 23 січня 2024 року у справі № 904/7464/21 (провадження № 12-75гс23), від 07 лютого 2024 року у справі № 902/1159/22 (провадження № 12-78гс23), від 05 березня 2024 року у справі № 203/2729/20 (провадження №14-18цс24), від 16 квітня 2025 року у справі № 359/8573/20 (провадження №12-20гс25), від 30 квітня 2025 року у справі № 910/15745/23 (провадження 12-25гс25) та інші).
45. Аналізуючи обставини цієї справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
46. Щодо першої умови, то Велика Палата Верховного Суду врахувала той факт, що Громадська організація «Мархалівка. Підтримка» в апеляційній скарзі заявляла про порушення судом першої інстанції правил предметної юрисдикції та зазначила, що відповідний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
47. Щодо другої умови, то Громадська організація «Мархалівка. Підтримка» у касаційній скарзі обґрунтовувала порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах, а саме постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 904/2439/23, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2025 року у справі № 320/33830/24, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/9175/18, від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2025 року у справі № 759/23414/20.
48. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності потрібно насамперед визначити, які саме правовідносини є спірними, й лише після цього порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій), а в разі потреби, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. З метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
49. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Це врахування потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за потреби, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) та об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
50. Так, у постанові Верховного Суду від 23 травня 2025 року у справі № 320/33830/24 позивачем була Благодійна організація «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр», відповідачем - Кабінет Міністрів України, третьою особою на стороні відповідача - Міністерство у справах ветеранів України. Позовні вимоги полягали у визнанні протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2024 року № 225 «Деякі питання видалення дерев, чагарників, газонів і квітників під час виконання підготовчих та/або будівельних робіт і експлуатації Національного військового меморіального кладовища».
Предметом розгляду у цій справі було питання ухвалення судового рішення без залучення осіб, на права та обов`язки яких воно могло вплинути. Верховний Суд виснував, що таке порушення є істотним та не може бути усунуте на стадії касаційного перегляду. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд.
51. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 904/2439/23 до господарського суду звернулася Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» з позовом до Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Дніпровський спортивно-видовищний центр» Дніпровської міської ради.
Позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення міської ради про передачу земельної ділянки в постійне користування, припинити право постійного користування цією земельною ділянкою, скасувати державну реєстрацію такого права та зобов`язати повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпра.
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду сформульовано правовий висновок про те, що громадська організація може звертатись до суду лише на захист прав та інтересів, визначених законом та їх статутними цілями. Якщо ж позов спрямований на захист майнових прав територіальної громади як власника земельної ділянки, а не екологічних прав громадськості, то така організація не є належним суб`єктом звернення до суду з відповідними вимогами.
52. У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/9175/18 Громадська організація «Екопарк Осокорки» звернулася з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Третіми особами у справі були забудовники, органи державної влади та місцевого самоврядування.
Позивач просив скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт щодо забудови території житлового масиву «Осокорки-Центральні» у місті Києві. У цій справі суд дійшов висновку, що неповне з`ясування обставин справи та недослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, є підставою для скасування судових рішень.
У зв`язку з тим, що суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином докази щодо законності видачі дозволу на будівництво, Верховний Суд скасував ухвалені рішення та направив справу на новий розгляд.
53. У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19 Громадська організація «Європейський закон і порядок» оскаржувала дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва адміністративно-готельного комплексу у м. Києві. Позивач просив визнати такі дії протиправними, анулювати внесені зміни до дозволу та виключити відповідні відомості з реєстру дозвільних документів.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що право на звернення до суду пов`язується з наявністю у позивача порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Оскільки позивач не довів факту порушення власних прав та законних інтересів, суд дійшов висновку про відсутність у нього належних підстав для пред`явлення відповідного позову.
54. У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2025 року у справі № 759/23414/20 фізична особа звернулась до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.
Предметом спору була правомірність надання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що у таких спорах належним відповідачем є не лише орган містобудування та архітектури, який видав містобудівні умови та обмеження, а й забудовник (особа, якій вони видані), оскільки рішення безпосередньо впливає на його права та обов`язки. За таких обставин у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
55. Натомість у справі, що передана до Великої Палати Верховного Суду, Громадська організація «Мархалівка. Підтримка» звернулась до суду з позовом до Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» про скасування реєстрації декларації про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та дозволу на виконання будівельних робіт.
Зазначений спір виник у зв`язку із захистом екологічних прав та інтересів мешканців прилеглих населених пунктів. Позивач посилався на те, що відповідач, попри скасування правових підстав користування земельною ділянкою, здійснює діяльність, яка завдає шкоди навколишньому природному середовищу та порушує права мешканців на безпечні умови життя.
Отже, цей спір пов`язаний із захистом індивідуальних прав фізичних осіб на безпечне для життя і здоров`я довкілля та усуненням загрози порушення таких прав.
56. З огляду на викладене правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справах, на які посилається скаржник.
57. Що стосується третьої умови, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/6125/20 сформулювала правову позицію щодо юрисдикційної природи спорів за участю громадських природоохоронних організацій, які звертаються до суду в інтересах фізичних осіб для захисту екологічних прав.
58. У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що визначальним для вирішення питання юрисдикції є не формальний суб`єктний склад сторін, а саме правова природа інтересу, на захист якого звертається позивач.
59. У пунктах 7.31-7.35 постанови Велика Палата Верховного Суду також сформувала висновок щодо юрисдикційного підходу у спорах за участю громадських природоохоронних організацій, наголосивши, що важливе значення має характер інтересу, на захист якого звернулась громадська організація.
60. Відтак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/6125/20 виклала правовий висновок щодо критеріїв визначення предметної юрисдикції спорів за позовами громадських природоохоронних організацій, які звертаються до суду в інтересах фізичних осіб для захисту екологічних прав.
61. Що стосується викладеного Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилання на відсутність правового висновку щодо юрисдикції спорів, у яких позов про скасування рішення суб`єкта владних повноважень подано до особи, яка такого рішення не приймала, не узгоджується з фактичними обставинами справи та не відображає дійсного змісту спірних правовідносин, слід зазначити таке.
62. Із матеріалів справи, доводів позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг убачається, що між сторонами відсутній спір щодо належності відповідача чи його участі у прийнятті оскаржуваних рішень. Позивач послідовно виходить із того, що відповідач є суб`єктом владних повноважень під призмою адміністративного судочинства.
63. Отже, питання про те, чи подано позов до особи, яка не приймала оскаржуваного рішення, у цій справі не виникало, сторонами не порушувалося та судами попередніх інстанцій не досліджувалося як самостійна правова проблема.
64. Таким чином, наведене Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду обґрунтування стосується правової проблеми, яка не є предметом цього спору, а тому не може свідчити про відсутність правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спірних правовідносин.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
65. Зважаючи на неподібність правовідносин та недотримання вимог частини шостої статті 346 КАС України, Велика Палата Верховного Суду не вбачає передбачених зазначеною нормою підстав для передачі цієї справи на її розгляд.
66. Згідно із частиною шостою статті 347 КАС України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
67. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи № 320/43260/25 відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись статтями 248, 346, 347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Справу № 320/43260/25 за позовом Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» до Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» про скасування реєстрації декларації та дозволу на виконання будівельних робіт повернути до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді: О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко А. А. Ємець В. В. Король С. І. Кравченко О. В. Кривенда М. В. Мазур Н. М. Мартинюк К. М. Пільков С. О. Погрібний Т. Г. Стрелець О. В. Ступак М. Ю. Тітов І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич