УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
Справа № 499/1196/20
Провадження № 14-46цс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О. С.,
суддів: Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за скаргою Малого приватного підприємства «Фірма «Одеса-Бласко» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича у справі за позовом ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «Фірма «Одеса-Бласко» про стягнення збитків,
за касаційною скаргою Малого приватного підприємства «Фірма «Одеса-Бласко» на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року,
УСТАНОВИЛА:
21 травня 2024 року Малого приватного підприємства «Фірма «Одеса-Бласко» (далі - МПП «Одеса-Бласко») звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. (далі ? приватний виконавець) у справі за позовом ОСОБА_1 до МПП «Фірма «Одеса-Бласко» про стягнення збитків.
Скарга обґрунтована тим, що в приватний виконавець в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 (об`єднані виконавчі провадження: № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4) (далі - ВП № НОМЕР_1) встановив, що за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме: майновий комплекс «Іванівський вино-консервний завод», розташований на земельній ділянці за кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0007, площею 0,9710 га, за цільовим призначенням - для обслуговування виробничих будівель вино-консервного заводу (далі також - майно), за адресою: АДРЕСА_1 .
01 березня 2023 року приватний виконавець виніс постанову у ВП № НОМЕР_1 про опис та арешт майна (коштів) боржника. Скаржник стверджував, що опис майна проведено за його відсутності та без безпосереднього входу на територію підприємства.
Приватний виконавець постановою від 07 березня 2023 року призначив ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» задля визначення ринкової вартості майна, яке виготовило Звіт про незалежну оцінку майна від 15 березня 2023 року з датою оцінки 07 березня 2023 року (далі також - Звіт).
Оцінка визначення ринкової вартості підприємства проведена без безпосереднього дослідження об`єкта оцінки, а лише за наявними документами. Оцінювач не зазначив відповідних пояснень та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, через нездійснення особистого огляду підприємства.
Матеріали зведеного виконавчого провадження містять супровідні листи щодо направлення боржнику постанов приватного виконавця та інших документів, зокрема Звіту. Однак, такі документи МПП «Одеса-Бласко» направлені не були.
У скарзі МПП «Одеса-Бласко» просило суд:
- поновити строк на подання скарги на дії приватного виконавця;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця у ВП № НОМЕР_1 щодо визначення вартості нерухомого майна, яке здійснене на підставі у ВП № НОМЕР_1;
- визнати недійсною оцінку майна, проведену суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» у ВП № НОМЕР_1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 19 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року, у задоволенні скарги відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до вимог частини п`ятої статті 57 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 1404-VIII) приватний виконавець 19 квітня 2023 року направив сторонам виконавчого провадження копію Звіту, що підтверджується повідомленням, списком. На спростування вказаних обставин не надано будь яких доказів.
Боржник повинен був з розумним інтервалом цікавитися ходом виконавчого провадження та отримувати від приватного виконавця відповідні документи і відомості протягом розумного строку, а в разі неотримання жодних документів протягом тривалого часу не був позбавлений права подавати заяви, клопотання для отримання документів виконавчого провадження. З огляду на наведене є непереконливим, що боржник починаючи з дати накладення 21 грудня 2022 року арешту на майно до дати закінчення 29 квітня 2024 року виконавчого провадження не мав можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження й не був обізнаний щодо виконання Звіту, складання акта про реалізацію арештованого майна від 07 червня 2023 року, постанови від 22 січня 2024 року про скасування арешту на майно, а також не цікавився обставинами виконавчого провадження.
Рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника. Водночас, Закон України № 1404-VIII не містить обов`язку виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Скаржник не був позбавлений можливості замовити незалежну оцінку, подати приватному виконавцю заяву про рецензування звіту в разі порушення приватним виконавцем процедури визначення вартості майна та його оцінки, або надати належні докази заниження такої оцінки чи порушення методики її проведення. Проте скаржник не підтвердив вчинення таких дій. Одночасно матеріали виконавчого провадження свідчать, що боржник не подавав жодних заяв, клопотань.
Твердження представника скаржника про те, що проведення оцінки без огляду майна є неможливим, не є тією достатньою підставою, яка за викладених обставин (не подання доказів на підтвердження заниження вартості майна боржника, порушення методики її проведення, звернення з заявою про рецензування звіту) може бути причиною для обов`язкового скасування Звіту. Отже, суди вважали, що скаржник не довів належними та допустимими доказами заниження вартості майна у Звіті порівняно із ринковою.
Короткий зміст касаційної скарги
16 липня 2025 року засобами поштового зв`язку МПП «Фірма «Одеса-Бласко» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що оцінку визначення ринкової вартості об`єкту оцінювачем було проведено без безпосереднього дослідження об`єкта, оцінки, а лише за наявними документами від 2010 року, фотографіями зовнішнього вигляду та описом, вчиненим приватним виконавцем на підставі тих же даних від 2010 року. Крім того, оцінювачем не зазначено відповідних пояснень та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки через не здійснення особистого огляду об`єкту оцінки.
Посилається на постанови Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі 211/2171/15-ц, від 01 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, від 16 лютого 2023 року у справі № 911/1850/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 619/4981/13, в яких при оскарженні дій виконавця зроблено висновки, що недотримання самим оцінювачем порядку визначення вартості майна боржника згідно із вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», зокрема в частині належного ознайомлення оцінювача з об`єктом оцінки, є підставою визнання таких дій неправомірними, а звіту про оцінку недійсним.
Заявник наголошує, що хоч матеріали зведеного виконавчого провадження містять супровідні листи щодо направлення боржнику постанов приватного виконавця та інших документів, зокрема Звіту, проте такі документи МПП «Фірма «Одеса-Бласко» направлені не були.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі -Касаційний цивільний суд) від 06 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 499/1196/20, надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.
Ухвалою Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2026 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для ініціювання процедури відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, раніше викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) від 19 червня 2025 року у справі № 916/302/16 та від 14 січня 2026 року у справі № 927/987/24(740/1726/16) про те, що строк оскарження результатів оцінки майна регулюється частиною п`ятою статті 57 Закону України № 1404-VIII (протягом 10 днів). Ця норма є спеціальною і має пріоритет над нормою статті 341 ГПК України. Оскільки цей строк встановлений саме Законом України № 1404-VIII, на нього поширюється дія підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII цього Закону. Відповідно, на період дії воєнного стану цей строк переривається і почне обчислюватися заново лише після його скасування чи припинення.
Однак, на переконання колегії суддів Касаційного цивільного суду, норма права, закріплена в підпункті 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VIII, застосовна лише до процесуальних строків, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити дію. Наприклад, пред`явити виконавчий документ до виконання (стаття 12 Закону). Тому зазначене положення не поширюється на строки оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні незалежно від того, чи закріплені вони в Законі України № 1404-VIII (статті 57, 74 цього Закону), чи в процесуальних кодексах (стаття 449 ЦПК України, стаття 341 ГПК України).
З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступу від висновків Касаційного господарського суду, викладених у наведених вище судових актах, з формулюванням такого підходу:
- «строк для оскарження у судовому порядку дій виконавця щодо результатів визначення вартості чи оцінки майна, встановлений частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», є спеціальним по відношенню до норм процесуальних кодексів щодо строків оскарження дій, бездіяльності або рішень виконавця лише в частині правила про початок перебігу відповідного процесуального строку ? з дня отримання повідомлення виконавця про результати визначення вартості чи оцінки майна;
- визначені цим Законом строки можна поділити на службові (встановлені в Законі саме для виконавця, які впливають на реалізацію суб`єктивних прав сторін, інших учасників виконавчого провадження) та процесуальні, зокрема, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію; оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні (позасудовий контроль - стаття 74 цього Закону);
- тлумачення підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням мети його прийняття згідно із Законом від 15 березня 2022 року № 2129-IX, свідчить, що ця норма застосовна лише до процесуальних строків, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію. Наприклад, пред`явити виконавчий документ до виконання (стаття 12 Закону). Натомість підпункт 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не поширюється на строки оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні».
Такі висновки колегії суддів Касаційного цивільного суду ґрунтуються на встановленій нею обставині, що МПП «Фірма «Одеса-Бласко» звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця з пропуском строку, визначеного частиною п`ятою статті 57 Закону України № 1404-VIII, за відсутності поважних причин. Зважаючи на це, на переконання колегії суддів, суди першої або апеляційної інстанцій мали б залишити скаргу без розгляду.
Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо прийнятності справи для розгляду
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши мотиви колегії суддів Касаційного цивільного суду щодо передачі справи на її розгляд, дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття та розгляду цієї справи з огляду на таке.
Згідно із частинами першою, третьою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Отже, межі розгляду справи судом касаційної інстанції у порядку касаційного перегляду у зв`язку з оскарженням рішень судів першої та апеляційної інстанцій встановлено: 1) межами позовних вимог; 2) межами касаційної скарги, тобто межами доводів, які можуть стосуватися винятково питань правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, та вимог, викладених заявником у такому процесуальному зверненні; 3) у межах касаційного перегляду перебувають винятково питання права, не вирішуються питання факту.
Законодавець, визначаючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, мав на меті, передовсім, створити умови, за яких суд касаційної інстанції реалізовуватиме одне із основних завдань його функціонування - формування єдиної правозастосовної практики, а не здійснення нового розгляду справи судом касаційної інстанції саме тоді, як спір по суті вимог має бути вирішений за результатами повного та всебічного його розгляду з оцінкою усіх доказів, наданих сторонами, судами першої та/або апеляційної інстанції.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції пов`язані з підставами касаційного оскарження судових рішень. Натомість усі підстави касаційного оскарження судових рішень стосуються неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно суд касаційної інстанції має проаналізувати застосування судами попередніх інстанцій саме певних норм права, на яких акцентує увагу заявник, й співставити таке правозастосування з наявними висновками Верховного Суду в інших справах щодо застосування тих самих норм права.
Межі касаційної скарги визначаються викладеними у ній заявником доводами та вимогами.
Доводи касаційної скарги - це логічно побудовані та викладені аргументи на користь тієї правової позиції, яку обстоює заявник у своєму зверненні до суду касаційної інстанції на обґрунтування вимог скарги про зміну або скасування ухвалених у справі судових рішень у зв`язку з порушенням його прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків такими судовими актами.
Суд має дотримуватися закону, від приписів якого він не може відступити у зв`язку з їх диспозитивністю, і не підміняти його своїм власним висновком. Суд як орган державної влади наділений державою певними функціями і повноваженнями, є джерелом утвердження законності та справедливості, основним принципом його діяльності має бути «dura lex, sed lex».
Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань як базовим складовим верховенства права (правовладдя); дискримінує іншу сторону правовідносин.
Наведені вимоги не є надмірно формальними, оскільки їх реалізація забезпечує дотримання засадничих принципів судового процесу - принципу змагальності сторін та принципу диспозитивності цивільного судочинства, а також враховує особливість повноважень суду касаційної інстанції як суду оцінки права, а не з`ясування факту.
Отже, суд касаційної інстанції під час розгляду справи є безумовно обмеженим доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Вихід за межі таких доводів та вимог є можливим лише у виняткових, прямо передбачених процесуальним законодавством випадках (такий правовий висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17).
З огляду викладене та на чітко окреслені в процесуальному законі межі розгляду справи судом касаційної інстанції, приписи статті 400 та частин третьої, п`ятої статті 403 ЦПК України дають підстави для висновку, що межі розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду визначаються не підставами передачі касаційним судом справи на її розгляд, а передовсім доводами та вимогами касаційної скарги (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22).
У цій справі касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» у подібних правовідносинах, зокрема в частині порядку визначення ринкової вартості майна боржника.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що доводи касаційної скарги МПП «Фірма «Одеса-Бласко» стосуються винятково того, що, на переконання скаржника, визначена ринкова вартість підприємства у виконавчому провадженні та дії приватного виконавця порушили його права як боржника.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у цій справі учасники процесу не заявляли про пропуск строку, визначеного з частиною п`ятою статті 57 Закону
№ 1404-VIII, тому суди не надавали цьому питанню правової оцінки. У цьому полягає її істотна відмінність від господарських справ № 916/302/16 та № 927/987/24, висновки в яких колегія суддів Касаційного цивільного суду пропонує переглянути.
Отже, ініційоване колегією суддів Касаційного цивільного суду питання про формування правового висновку щодо зазначеної норми права знаходиться поза межами предмета касаційного провадження, а підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги Великою Палатою Верховного Суду не встановлено.
Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Справу № 499/1196/20 за скаргою Малого приватного підприємства «Фірма «Одеса-Бласко» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича у справі за позовом ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «Фірма «Одеса-Бласко» про стягнення збитків, за касаційною скаргою касаційною скаргою Малого приватного підприємства «Фірма «Одеса-Бласко» на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року - повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду .
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Ткачук
Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк
О. В. Білоконь К. М. Пільков
О. Л. Булейко С. О. Погрібний
О. А. Губська Т. Г. Стрелець
А. А. Ємець О. В. Ступак
В. В. Король М. Ю. Тітов
С. І. Кравченко І. В. Ткач
О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич
М. В. Мазур