Номер провадження: 22-ц/813/4887/26
Справа № 517/1228/25
Головуючий у першій інстанції Тростенюк В. А.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2026 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту батьківства, на ухвалу Захарівського районного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Тростенюк В.А. 06 січня 2026 року у с-щі Захарівка Одеської області, -
встановила:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із заявою про встановлення факту батьківства.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ЦПК України.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 06 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства визнано неподаною та повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції послався на порушення заявником вимог ст. 175 ЦПК України, хоча у даному випадку ОСОБА_1 зобов`язана виконувати вимоги ст. 318 ЦПК України. Крім того, суд першої інстанції, не посилаючись на конкретні норми права, стверджує, що Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області не може бути заінтересованою особою, із чим апелянт не згодна.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Захарівського районного суду Одеської області знаходилась цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту батьківства.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вищевказана позовна заява не відповідала вимогам ЦПК України.
Зокрема, судом зобов`язано ОСОБА_1 : уточнити склад заінтересованих осіб у справі; надати інформацію про матір заявника; надати суду повний витяг про народження заявниці з органів РАЦСУ.
Крім того, судом зазначено, що всупереч вимогам п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, заявником не зазначено щодо наявності у неї або іншої особи конкретних оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Заявнику надано строк для усунення недоліків тривалістю три дні з моменту отримання копії цієї ухвали.
Згідно довідки про доставку електронного документу, представник заявника, адвокат Матвійчук Г.І., 09 грудня 2025 року отримав у електронному кабінеті копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, однак протягом трьох днів недоліки заяви усунуті не були.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 16 грудня 2025 року заявник ОСОБА_1 також отримала копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, однак протягом трьох днів недоліки заяви не усунула.
Визнаючи неподаною та повертаючи заявнику ОСОБА_1 її заяву про встановлення факту батьківства, суд першої інстанції виходив з положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України, згідно якої, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Колегія суддів вважає такий висновок суду необґрунтованим, виходячи з наступного.
Щодо вимоги про уточнення складу заінтересованих осіб у справі.
У ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Залежно від обставин юридичні факти за критерієм їх правових наслідків розрізняють на: правовиникаючі, правозмінюючі, правопризупиняючі, правовідновлюючі, правоприпиняючі.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - батьківства.
Заявник посилалася на те, що встановлення вказаного факту їй необхідно для оформлення спадщини після смерті батька.
Заінтересованою особою заявницею вказано Захарівську селищну раду Роздільнянського району Одеської області.
Залишаючи ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року позовну заяву без руху, судом першої інстанції було зазначено, що заявниця в якості заінтересованої особи зазначає лише Захарівську селищну раду Роздільнянського району Одеської області, хоча встановлення факту батьківства їй необхідне для одержання спадщини, не зазначаючи про наявність або відсутність інших спадкоємців, які можуть претендувати на прийняття спадщини, а отже оспорити право заявника. В даному випадку зацікавленими особами є інші особи, які претендують на спадщину.
Відповідно до ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника, ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, провадження № 61-6732св24;від 13 листопада 2024 року у справі № 308/14160/21, провадження № 61-5293св24.
Таким чином, висновок суду, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, неправильно визначилася з учасниками справи, не узгоджується із вищенаведеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду, а не зазначення заявником заінтересованої особи не може бути правовою підставою для залишення заяви без розгляду.
Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Отже, суд з власної ініціативи мав можливість залучити інших осіб в якості заінтересованих осіб у справі та, в залежності від встановлених обставин, зробити висновки про наявність або відсутність спору про право.
Щодо ненадання ОСОБА_1 інформації про її матір та повний витяг про народження заявниці з органів РАЦСУ.
Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 297 ЦПК України).
Таким чином, законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що при розгляді справ не застосовуються положення щодо змагальності (ст. 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (ст. 13 ЦПК України). Законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, в ч. 2 ст. 318 ЦПК України);
З урахуванням того, що законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази, то колегія суддів доходить висновку, що місцевий суд, повертаючи позовну заяву заявниці по причині ненадання доказів, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права особи на судовий захист.
При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, у зв`язку із чим ухвала Захарівського районного суду Одеської області від 06 січня 2026 року підлягає скасуванню, а цивільна справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 379, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Захарівського районного суду Одеської області від 06 січня 2026 року - скасувати.
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересована особа - Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області) про встановлення факту батьківства - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.
Судді Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова
Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе