ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 липня 2026 року м. Дніпро справа № 160/24836/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/24836/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 525536,43грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), який має не заявлений до суду податковий борг у сумі 525536,43грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та по військовому збору, який виник в результаті несплати у встановлений термін нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями, збільшеного за рахунок пені, нарахованої в порядку ст.129 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що інформація щодо оскарження податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня. З урахуванням вимог ст.ст.56, 57 Податкового кодексу України у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки податкові зобов`язання набули статусу податкового боргу. На виконання вимог статті 59 ПК України було сформовано податкову вимогу №0[телефон приховано]-0436 від 26.11.2025, яку направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку. Однак, податковий борг відповідачем не сплачений і не списаний, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в період часу з 03.08.2023 року і по 22.07.2025 року він знаходився за межами України і фізично не міг отримати поштові відправлення за будь-якою з адрес, які відомі позивачу. Внаслідок цього не міг жодним чином відреагувати на вимоги, погодитися з ними або їх оскаржити.
Зазначив, що не веде підприємницьку діяльність, не є власником нерухомого або рухомого майна, будь-яких майнових або немайнових прав, які б уможливлювали донарахування податкових зобов`язань, тим паче у такій чималій сумі. Єдиний дохід позивача, починаючи із січня 2020 року і до липня 2023 року, тобто до моменту від`їзду за кордон, складався із заробітної плати в освітній установі, з якої роботодавцем були утримані всі належні податки.
18 березня 2026 року від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що матеріали справи не містять жодних доказів оскарження відповідачем вказаних ППР ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Відтак, зазначені зобов`язання є узгодженими, а борг - законно пред`явленим до стягнення.
Також вказує про те, що відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України та пункту 1 розд. ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (наказ МФУ від 29.09.2017 № 822) платник зобов`язаний протягом місяця повідомити контролюючий орган про зміну даних, зокрема про зміну адреси. Матеріали справи не містять доказів такого повідомлення, зокрема про перебування відповідача за кордоном.
Стосовно відсутності доходу у відповідача зазначає, що Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 у справі № 826/9904/18 (КАС ВС) вказав, що довідки про заробітну плату не виключають наявності у фізичної особи інших об`єктів оподаткування, підтвердження або спростування яких є предметом доказування виключно у провадженні про оскарження ППР, а не у справі про стягнення боргу.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків - фізична особа за ідентифікаційним номером НОМЕР_2 ; адреса місце проживання згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України з 15.12.1996 по 10.05.2017: АДРЕСА_1 ; з 11.05.2017 адреса місце проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно із розрахунком, наведеного у позовній заяві, розрахунком податкового боргу, доданої до позовних матеріалів, та за відомостями з ІКП за відповідачем рахується податкова заборгованість у сумі 525536,43 грн., з яких:
по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 485136,71грн., що виникла:
28.01.2025 у сумі 340грн. - донарахованих штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №[номер приховано] від 23.12.2024;
13.02.2025 у сумі 386191,88грн. - донарахованих податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №[номер приховано] від 23.12.2024;
13.02.2025 у сумі 96547,97грн. - донарахованих штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №[номер приховано] від 23.12.2024;
13.02.2025 у сумі 2056,86грн. - пеня, нарахованої у порядку ст. 129 Податкового кодексу України за податковим повідомленням-рішенням №[номер приховано] від 23.12.2024;
по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 40399,72грн., що виникла:
13.02.2025 у сумі 32182,66грн. - донарахованих податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №[номер приховано] від 23.12.2024;
13.02.2025 у сумі 8045,66рн. - донарахованих штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №[номер приховано] від 23.12.2024;
13.02.2025 у сумі 171,40грн. - пеня, нарахованої у порядку ст. 129 Податкового кодексу України за податковим повідомленням-рішенням №[номер приховано] від 23.12.2024.
Копії податкових повідомлень-рішень №[номер приховано] від 23.12.2024, №[номер приховано] від 23.12.2024, №[номер приховано] від 23.12.2024 надіслані відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_3 , однак конверт з вмістом поштового відправлення повернуто відправнику з відміткою поштового відділення про невручення.
Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №0[телефон приховано]-0436 від 26.02.2025 на суму 525536,43 грн., яка надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_3 .
На час вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з п.п. 58.2, 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу
Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно ст.14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами, визначеними п.59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На виконання пунктів 59.1, 59.4 статті 59 ПК України, відповідачу направлено податкову форми «Ф» №0[телефон приховано]-0436 від 26.02.2025 на суму 525536,43 грн. засобами поштового зв`язку, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до матеріалів справи та вказані норми податкового законодавства, сума податкового боргу є узгодженою та підлягає стягненню у встановленому законом порядку.
Згідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Також до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стосовно належного повідомлення відповідача.
Порядок листування з платником податків встановлено статтею 42 ПК України.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Пункт 58.3. статті 53 ПК України змінено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (набрав чинності з 23 травня 2020 року), а саме викладено в такій редакції: «Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу».
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Згідно з пунктом 70.1. статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Відповідно до пункту 70.7. статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено направлення відповідачу вказаних податкових повідомлень-рішень засобами поштового зв`язку на адресу, яка відповідає відомостям з Державного реєстру фізичних осіб ДПС України щодо адреси місце проживання платника ОСОБА_1 . При цьому, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем контролюючий орган про зміну своєї адреси місце проживання (реєстрації).
Жодних повідомлень від відповідача до податкового органу про зміну даних в обліковій картці про місце проживання не надходили.
За таких обставин, позивачем здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи, що передують стягненню податкового боргу.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в загальній сумі 525536,43 грн.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/24836/25 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/24836/25- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко