Судові рішення

Ухвала № 138521526 у справі № 240/11553/26 від 27.07.2026

Ухвала від 27.07.2026 в адміністративній справі № 240/11553/26 (категорія «Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів»). Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду, суддя Смокович М.І.

Справа№ 240/11553/26
СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
СуддяСмокович М.І.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата ухвалення27.07.2026
Надійшло до реєстру28.07.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138521526

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

УХВАЛА

27 липня 2026 року

м. Київ

справа №240/11553/26

провадження № К/990/31753/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

07 липня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною триваючу бездіяльність Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (відповідача) щодо не скасування нарахованого виконавчого збору та не зняття арештів з його банківських рахунків за наявності офіційних заяв стягувача про повну відсутність заборгованості та зобов`язати відповідача усунути наслідки цієї бездіяльності шляхом скасування постанови від 27 січня 2026 року у виконавчому провадженні № 61551758 про стягнення виконавчого збору в сумі 31617,05 грн і зняття арешту з усіх його банківських рахунків.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 15 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року, в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Предметом розгляду цієї справи є правомірність/неправомірність винесення постанов державним виконавцем про стягнення виконавчого збору.

За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Суд звертає увагу автора скарги, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Оскаржуючи судові рішення у цій справі, особливості провадження яких регулюються статтею 287 КАС України, автор покликається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Як слідує зі змісту касаційної скарги, автор мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення судів ухвалені на підставі неповного та без всебічного з`ясування обставин та покликається виключно на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Однак в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин заявником не наведено. Тобто автором не обґрунтовано наявності правової проблеми (колізії, прогалини) застосування норм права, що потребує вирішенню Верховним Судом.

Отже, Верховний Суд, проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору, доводи касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З огляду на зазначене, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі № 240/11553/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
31.07.2026 Ухвала № 138664559 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
01.07.2026 Постанова № 137870349 Сьомий апеляційний адміністративний суд
04.05.2026 Ухвала № 136217615 без тексту Сьомий апеляційний адміністративний суд
15.04.2026 Рішення № 135700503 без тексту Житомирський окружний адміністративний суд
08.04.2026 Ухвала № 135520069 без тексту Житомирський окружний адміністративний суд
30.03.2026 Ухвала № 135363422 без тексту Житомирський окружний адміністративний суд