Ухвала № 138521604 у справі № 420/5256/25 від 27.07.2026

УХВАЛА

27 липня 2026 року

м. Київ

справа №420/5256/25

адміністративне провадження № К/990/31304/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,

перевірив касаційну скаргу адвоката Негари Радіона Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі №420/5256/25 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Боненко Тетяни Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний університет "Одеська юридична академія" в особі Комісії з реорганізації Національного університету "Одеська юридична академія" про визнання протиправним та скасування здійсненого реєстраційного запису,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Боненко Тетяни Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний університет "Одеська юридична академія" в особі Комісії з реорганізації Національного університету "Одеська юридична академія", в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати здійснений приватним нотаріусом Боненко Тетяною Леонідівною реєстраційний запис від 18 лютого 2025 року о 21:37:30 №100556142[телефон приховано] про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Національний університет "Одеська юридична академія" (код ЄДРПОУ 20933314) щодо зміни складу комісії з припинення/виділу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року касаційну скаргу Негари Радіона Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі №420/5256/25 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Боненко Тетяни Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний університет "Одеська юридична академія" в особі Комісії з реорганізації Національного університету "Одеська юридична академія" про визнання протиправним та скасування здійсненого реєстраційного запису - повернуто особі, яка її подала.

06 липня 2026 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" повторно надійшла касаційна скарга адвоката Негари Радіона Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі №420/5256/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року справу №420/5256/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник вказує, що касаційна скарга у цій справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки чітке визначення питань суб`єктного складу осіб, права яких порушуються під час державної реєстрації змін відомостей щодо закладів освіти у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань має фундаментальне значення для забезпечення законності реорганізації закладів освіти.

На переконання скаржника, кількість таких спорів не демонструватиме тенденції до зменшення, зокрема й з урахуванням реалізації Міністерством освіти і науки України завдань Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022- 2032 роки, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №286, одним з яких виступає, зокрема, модернізація мережі, укрупнення закладів вищої освіти, що неминуче призведе до реорганізації великої кількості закладів вищої освіти державної форми власності, які є юридичними особами публічного права.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Посилання скаржника на реалізацію Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки та можливе збільшення кількості спорів, пов`язаних із реорганізацією закладів вищої освіти, саме по собі не свідчить про наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Наведені доводи лише вказують на ймовірність виникнення аналогічних правовідносин у майбутньому, однак не містять належного обґрунтування того, що у цій справі існує новітнє, проблемне чи засадниче питання застосування норм права, відповідь на яке потребувала б вироблення нового або уніфікованого підходу Верховного Суду.

Крім того, скаржник вказує, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді інших справ. На підтвердження зазначеного скаржник посилається на те, що у провадженні інших судів перебувають пов`язані із предметом цієї справи справи, а саме: справа №320/9326/25 за позовними заявами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Первинної профспілкової організації Національного університету "Одеська юридична академія" до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, за участю третіх осіб: Національного університету "Одеська юридична академія", Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, про визнання протиправними та скасування розпорядження і наказу, предметом оскарження у якій, зокрема, є наказ Міністерства освіти і науки України №213 від 13 лютого 2025 року "Про реорганізацію Національного університету "Одеська юридична академія", що став підставою для здійснення оскаржуваного реєстраційного запису у цій справі, а також справа №947/8464/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третіх осіб: Первинної профспілкової організації Національного університету "Одеська юридична академія" та Національного університету "Одеська юридична академія", про захист трудових прав та інтересів. У зв`язку із цим скаржник вважає, що необхідність подання цієї касаційної скарги зумовлена потребою спростування обставин, встановлених оскаржуваними судовими рішеннями, під час розгляду зазначених справ.

Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами попередніх інстанцій обставинами справи не дає підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржник не зазначає, які саме обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, матимуть преюдиційне значення під час розгляду справ №320/9326/25 та №947/8464/25, а також не обґрунтовує, чому він буде позбавлений можливості їх спростувати в межах розгляду цих справ. Саме лише посилання на перебування у провадженні інших судів пов`язаних справ не свідчить про наявність підстави, визначеної підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Крім того, скаржник стверджує, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення. На обґрунтування зазначає, що Національний університет "Одеська юридична академія" є одним із провідних закладів вищої освіти України, має міжнародне та загальнодержавне визнання, підтверджене результатами міжнародних і національних рейтингів, значну кількість здобувачів освіти та працівників, здійснює освітню діяльність за великою кількістю ліцензованих та акредитованих освітніх програм, а також є єдиним закладом вищої освіти державної форми власності, створеним у незалежній Україні. Також скаржник зазначає, що оскаржувані рішення стосуються реорганізації університету, яка, на його думку, може призвести до припинення юридичної особи та припинення його повноважень як ректора, що, на переконання скаржника, свідчить про виняткове значення цієї справи для нього як учасника справи. При цьому скаржник вважає, що значний суспільний інтерес зумовлений важливістю діяльності університету у сфері вищої юридичної освіти, науки та підготовки фахівців, а також значною кількістю осіб, на права та інтереси яких, на його думку, можуть вплинути наслідки прийнятих у справі судових рішень.

Вжите національним законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов`язкове судове рішення.

Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.

Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.

У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Наведені скаржником доводи фактично зводяться до підкреслення можливих наслідків судових рішень для самого скаржника. Проте такі обставини самі по собі не свідчать про наявність значного суспільного інтересу у розумінні підпункту "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки предметом спору є перевірка правомірності індивідуальних управлінських рішень щодо конкретного суб`єкта, а не вирішення питання, яке виходить за межі індивідуального спору та має визначальний вплив на широке коло осіб або суспільство в цілому.

Посилання скаржника на можливі наслідки реорганізації університету та припинення його повноважень як ректора також не є достатнім для висновку про наявність виняткового значення справи. Такі обставини характеризують можливі правові наслідки вирішення спору саме для його учасників, однак не підтверджують існування ознак винятковості у розумінні процесуального закону.

Таким чином, наведені скаржником обставини свідчать лише про його незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями та про можливі наслідки їх виконання для нього й очолюваного ним закладу освіти, однак не підтверджують наявності ознак значного суспільного інтересу чи виняткового значення цієї справи у розумінні підпункту "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а відтак не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.

Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії справ незначної складності. На обґрунтування зазначає, що спір не належить до категорій справ, визначених частиною шостою статті 12 КАС України, а питання про його розгляд за правилами спрощеного позовного провадження мало вирішуватися з урахуванням критеріїв, передбачених частиною третьою статті 257 КАС України. Скаржник наголошує, що справа має виняткове значення для нього, стосується оскарження державної реєстрації змін щодо реорганізації Національного університету "Одеська юридична академія", є складною за своїм характером, становить значний суспільний інтерес, а також вказує на значення спору, предмет доказування, обсяг доказів, кількість учасників справи та обставини зупинення провадження судом першої інстанції. Також зазначає, що суд першої інстанції не з`ясовував думку учасників справи щодо розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження. У зв`язку з цим скаржник вважає, що справа не могла бути віднесена до категорії справ незначної складності.

Верховний Суд звертає увагу, що сама по собі обставина розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не свідчить про помилкове віднесення справи до категорії справ незначної складності у розумінні наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Із ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року вбачається, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі та визначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, врахувавши значення справи для сторін, категорію спору, характер спірних правовідносин, обсяг доказів та інші обставини справи, при цьому окремого висновку про віднесення справи до категорії справ незначної складності суд не формулював.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії справ незначної складності, а також на значення справи для нього, її складність, значний суспільний інтерес та інші обставини, передбачені частиною третьою статті 257 КАС України, саме по собі не свідчить про наявність безумовних підстав для розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження.

Крім того, положення статті 257 КАС України не містять імперативної заборони щодо розгляду спорів цієї категорії у порядку спрощеного позовного провадження, а наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з обраним судом процесуальним порядком розгляду справи.

При цьому скаржник не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Негари Радіона Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі №420/5256/25 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Боненко Тетяни Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національного університету «Одеська юридична академія» в особі Комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» про визнання протиправним та скасування здійсненого реєстраційного запису.

Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кашпур

Судді: В.Е. Мацедонська

М.І. Смокович