Справа № 296/5971/26
2-к/296/6/26
У Х В А Л А
Іменем України
07 липня 2026 року м. Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Лілія Миколаївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за клопотанням ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,
В С Т А Н О В И Л А:
19 травня 2026 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла заява ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду. Заява підписана та подана до суду представником заявника адвокатом Козубом О. М.
У вказаній заяві ОСОБА_1 просить відповідно до статей 471-473 Цивільного процесуального кодексу України та статей 81-82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнати рішення № 339/2025 Суду першої інстанції № 9 м. Валенсія (Королівство Іспанія) від 17 липня 2025 року у справі № 618/2025. Зазначеним рішенням іноземного суду затверджено угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо надання ОСОБА_1 виключної опіки (custodia exclusiva) над донькою ОСОБА_3 , 2009 року народження; визначення місця проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 ; встановлення обов`язку матері дитини - ОСОБА_2 сплачувати аліменти у розмірі 180 євро щомісячно на утримання дитини.
Заявник зазначає, що визначення в рішенні іноземного суду розміру аліментів в розмірі 180 євро щомісячно не є вирішенням про примусове стягнення, а має характер встановлення обов`язку сторони відповідно до затвердженої батьківської угоди. В рішенні іноземного суду відсутні приписи щодо видачі виконавчого документу, можливості застосування заходів примусового виконання. На переконання заявника, рішення іноземного суду не підлягає примусовому виконанню. Метою звернення до суду із заявою про визнання рішення іноземного суду є врегулювання сімейних відносин та здійснення врегульованих рішенням іноземного суду прав та обов`язків батьками на території України.
26 травня 2026 року від заінтересованої особи ОСОБА_2 до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла заява про розгляд справи без її участі, а також про відсутність заперечень щодо заявленого клопотання про визнання рішення іноземного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 473 ЦПК України після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 22 червня 2026 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню та призначено судове засідання.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, отримавши судові повістки та копію вищевказаної ухвали в Електронному кабінеті, учасники справи в судове засідання не з`явились.
Відповідно до ч. 5 ст. 473 ЦПК України неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні (ч. 4 ст. 473 ЦПК України).
Суд ураховує наявність відомостей про своєчасне вручення заінтересованим особам судових повісток про виклик до суду, а також заяву ОСОБА_2 від 26 травня 2026 року про можливість розгляду справи за її відсутності, в зв`язку з чим суд не вбачає перешкод для здійснення розгляду клопотання за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі письмових доказів.
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України, що підтверджено наявними у справі копіями паспортів. Зокрема, ОСОБА_1 - паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 17 листопада 2001 року Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області; ОСОБА_2 - паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 26 квітня 2006 року Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , видане повторно 25 червня 2025 року відділом ДРАЦСу у Житомирській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішенням № 339/2025 Суду першої інстанції № 9 м. Валенсія (Королівство Іспанія) від 17 липня 2025 року у справі № 618/2025 затверджено угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до змісту якої:
1)Павло Заглада бере на себе виключну відповідальність за виховання, утримання, щоденний догляд та особисту опіку над неповнолітньою донькою. Батьківські права належатимуть обом батькам, а батько матиме виключне право здійснення батьківських прав на неповнолітньою донькою;
2)Батько ОСОБА_4 бере на себе виключні функції опіки та піклування, догляду, виховання та утримання неповнолітньої дитини, оскільки мати ОСОБА_5 не може їх виконувати через переїзд до Німеччини з особистих та професійних причин. Мати не братиме активної участі у вихованні та прийнятті повсякденних рішень, що стосуються неповнолітньої дитини. З огляду на це, неповнолітня дитина залишатиметься під опікою та піклуванням батька в його помешканні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ;
3)Під час поїздок ОСОБА_6 до Іспанії вона зможе бачитися з дочкою щосуботи або щонеділі з 10:00 до 19:00. Мати, яка не має опіки, може спілкуватися з неповнолітньою дитиною по телефону, електронною поштою або відеоконференцією, коли вважатиме це за доцільне, за попереднім повідомленням і в години, що відповідають нормальному та повсякденному життю неповнолітньої дитини, при цьому батько, який проживає разом з дитиною, повинен забезпечити необхідні засоби для такого спілкування. Цей режим спілкування та відвідувань не заважатиме відвідуванню донькою таборів, літніх курсів тощо. Батько, який має опіку, повинен інформувати мати про стан здоров?я та лікування, навіть у випадках незначної хвороби неповнолітньої;
4)В якості аліментів на неповнолітню доньку і до тих пір, поки вона не стане фінансово незалежною, буде проживати з батьком, поки не закінчить свою освіту та/або навчання, ОСОБА_5 зобов`язується сплачувати протягом 5 перших днів кожного місяця і 12 разів на рік суму в розмірі 180 євро на користь малолітньої дитини. Ця сума буде перерахована на рахунок, вказаний батьком. Аліменти, встановлені в попередньому пункті, виплачуються ОСОБА_7 з моменту підписання цієї угоди про заходи і будуть щорічно індексуватися відповідно до ІСЦ.
5)Надзвичайні витрати, які можуть виникнути в житті доньки, такі як тривалі захворювання, хірургічні втручання, медичні витрати, не покриті соціальним страхуванням, ортодонтичне або офтальмологічне лікування, шкільні екскурсії, навчальні поїздки за кордон, позашкільні заняття, приватні уроки протягом навчального року тощо, будуть оплачуватися по 50 % обома батьками.
Суд установив, що рішення № 339/2025 Суду першої інстанції № 9 м. Валенсія (Королівство Іспанія) від 17 липня 2025 року у справі № 618/2025 ратифіковане сторонами та набуло законної сили.
Визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
Згідно зі статтею 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (ч. 1 ст. 471 ЦПК України).
За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню (ч. 6 ст. 473 ЦПК України).
У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 468 цього Кодексу (ч. 7 ст. 473 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 468 ЦПК України якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;
5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;
6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання;
9) в інших випадках, встановлених законами України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Обов`язок доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення іноземного суду покладається на сторону, яка заперечує проти заяви (клопотання) стягувача (див. постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 761/11623/17 та від 23 вересня 2022 року у справі № 686/11087/20).
Суд, дослідивши зміст клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду і доданих до нього документів, встановив його відповідність законодавчим вимогам. Вивчивши перелік підстав для відмови у визнанні в Україні рішення іноземного суду, передбачених нормами ЦПК України, суд дійшов висновку про їх відсутність у справі, що розглядається. Також суд ураховує відсутність будь-яких заперечень ОСОБА_2 щодо задоволення клопотання ОСОБА_1 про визнання в Україні рішення іноземного суду, яким затверджено укладено між ними угоду щодо виконання батьківських обов`язків.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 про визнання в Україні рішення іноземного суду - рішення № 339/2025 Суду першої інстанції № 9 м. Валенсія (Королівство Іспанія) від 17 липня 2025 року у справі № 618/2025.
Керуючись статтями 468, 471-473 ЦПК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, задовольнити.
Визнати в Україні рішення № 339/2025 Суду першої інстанції № 9 м. Валенсія (Королівство Іспанія) від 17 липня 2025 року у справі № 618/2025.
Визнання в Україні рішення № 339/2025 Суду першої інстанції № 9 м. Валенсія (Королівство Іспанія) від 17 липня 2025 року у справі № 618/2025 не передбачає можливості його примусового виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК