Справа № 953/2872/26
н/п 2/953/2465/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2026 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С.В.,
за участю:
представника позивача - адвоката Іжика А.В.
представника відповідача - адвоката Камінської М.І.,
секретар судового засідання - Тюльпа Я.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника відповідача - адвоката Камінської Марини Ігорівни про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
УСТАНОВИВ:
У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
19 травня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача - адвоката Камінської М.І. про зупинення провадження по справі, у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначила, що відповідач наразі проходить військову службу у складі Збройних Сил України та виконує конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, що підтверджується відповідними довідками, долученими до матеріалів справи. Посилаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, просила суд зупинити провадження у справі.
20 травня 2026 року на адресу суду від представника позивачки - адвоката Іжика А.В. надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження по справі, в яких просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на необґрунтованість заявленого клопотання. У запереченнях зазначив, що відповідач проходить службу в Національній поліції України, а не у Збройних Силах України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі. Послався на те, що положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України поширюються виключно на осіб, які перебувають у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан або залучених до проведення антитерористичної операції. Разом з тим, відповідач проходить службу в Національній поліції України з листопада 2015 року. Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 20 березня 2026 року № 170 о/с його призначено на посаду інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області. Батальйон поліції особливого призначення є структурним підрозділом Національної поліції України, яка є цивільним правоохоронним органом, а не військовим формуванням. При цьому представником відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що батальйон поліції особливого призначення є іншим утвореним відповідно до закону військовим формуванням у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Відтак, на думку сторони позивачки, правові підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
Представник відповідача - адвокат Камінська М.І. у судовому засіданні підтримала клопотання про зупинення провадження по справі, у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби у складі Збройних Сил України, та просила його задовольнити.
Представник позивачки - адвокат Іжик А.В. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про зупинення провадження по справі.
Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Суд, вислухавши думку сторін по справі, дослідивши клопотання сторони відповідача та матеріали справи, дійшов такого висновку.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, та передбачити усунення яких неможливо.
Єдиною підставою для зупинення провадження у справі до вирішення іншої судової справи є неможливість її розгляду без встановлення певних обставин в іншому провадженні.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
Водночас межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема розумності строків розгляду справи судом, пропорційності, диспозитивності, змагальності сторін.
На підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зупинення провадження у справі, стороною відповідача надано довідки, видані командиром батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області.
Із зазначених довідок убачається, що відповідач ОСОБА_2 проходить службу в Національній поліції України та з 20 березня 2026 року обіймає посаду інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області. З 28 березня 2026 року ОСОБА_2 направлено у службове відрядження до особового розпорядження у складі сил і засобів 21 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, у підпорядкування командира зведеної бригади поліції «Воля» при ГУНП в Житомирській області, з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема щодо несення служби на блокпостах, контрольних постах і бойових позиціях у межах операційних зон угрупувань військ (сил оборони держави) у контрольованих прикордонних районах. Зазначене відрядження здійснено на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 25 березня 2026 року № 118 о/с ДСК.
У поданому клопотанні сторона відповідача посилалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22, з моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури Збройних Сил України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них. З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 117 вказаної постанови зазначила: «Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судами згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжувати здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Водночас суд встановив, що відповідач проходить службу в Національній поліції України, а не у Збройних Силах України.
Національна поліція не є військовим формуванням. Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» це центральний орган виконавчої влади, який є цивільним правоохоронним органом.
Суд зазначає, що сам по собі факт виконання відповідачем службових обов`язків у районі проведення бойових (спеціальних) заходів або його оперативного підпорядкування підрозділам Збройних Сил України не свідчить про перебування відповідача у складі Збройних Сил України чи іншого утвореного відповідно до закону військового формування у розумінні пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Будь-яких належних і допустимих доказів того, що батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області є іншим утвореним відповідно до закону військовим формуванням, стороною відповідача суду не надано.
З огляду на те, що відповідач проходить службу в Національній поліції України, яка відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» є державним правоохоронним органом, а не військовим формуванням, у зв`язку з чим передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі відсутні.
Окрім того, суд бере до уваги, що предметом спору у цій справі є припинення шлюбних відносин. Право особи самостійно визначати своє сімейне життя, у тому числі право припинити шлюбні відносини, охоплюється гарантіями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складова права на повагу до приватного та сімейного життя.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд враховує також правові висновки викладені в цій же постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року справа № 754/947/22, відповідно до яких застосування правила про обов`язкове зупинення провадження, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК, всупереч волі особи, на захист якої воно спрямоване, Велика Палата розцінила як прояв надмірного формалізму: «Такий підхід перетворює процесуальну гарантію на перешкоду в доступі до правосуддя, призводить до невиправданого затягування розгляду справи та порушує право на судовий розгляд упродовж розумного строку, що несумісно із завданнями судочинства та стандартами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Цей підхід зберігає чинність доти, доки військовослужбовець - сторона у справі чи третя особа з самостійними вимогами - не повідомить суд про бажання скористатися гарантією зупинення провадження, наданою зазначеним процесуальним приписом».
Суд заслухавши позицію сторін, у тому числі представника позивачки, який повідомив, що позивачка категорично заперечує щодо зупинення провадження у справі, що є обмеженням її у праві припинити шлюб та примушуванням до збереження шлюбних відносин, та суперечить частинам 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, а тому з огляду на встановлені обставини у даній справі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 251, 259-261, 263 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Камінської Марини Ігорівни про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.
Повний текст ухвали складений 24 липня 2026 року.
Суддя С.В. Демченко