справа № 489/4613/26 провадження №2/489/2722/26
РІШЕННЯ
Іменем України
28 липня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізнес позика») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У травні 2026 року ТОВ «Бізнес позика» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 553494-КС-002 про надання кредиту від 16.09.2025 в розмірі 95200,00 грн. та судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 16.09.2025 між сторонами в електронній формі було укладено кредитний договір № 553494-КС-002, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 20000,00 грн., який зобов`язалася повернути, сплатити проценти та інші передбачені договором платежі у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Відповідно до додаткової угоди від 03.10.2025 відповідачу надано додатково кредит в розмірі 10000,00 грн.
Через неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість в розмірі 95200,00 грн., яка складається із 30000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 45300,00 грн. прострочених платежів по процентам, 0,00 грн. по штрафам, 15000,00 грн. заборгованості по процентам річних згідно статті 625 ЦК України та 4900,00 грн. комісії.
Посилаючись на наведені обставини позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою за клопотанням позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази випуску банківської картки та відкриття рахунку на ім`я відповідача та виписку по рахунку за період з 16.09.2025 по 03.03.2026.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Відзиву на позов відповідачем не надано.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 16.09.2025 між сторонами було укладено Договір №553494-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 20000,00 грн., строком на 24 тижні (з 16.09.2025 по 03.03.2026 та зі сплатою стандартної процентної ставки за кредитом 1% в день і комісії за видачу кредиту в розмірі 4000,00 грн. (пункти 2.1 -2.5. 2.13, 2.14 договору).
Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що до укладення цього договору між сторонами кредитодавцем здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника з метою надання фінансових послуг.
Згідно умов пункту 4.1 договору, кредит позичальнику надається шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений в розділі 12 договору.
Відповідно до розділу 12 кредитного договору його підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-8771», в якому номером електронного платіжного засобу відповідача вказано: НОМЕР_1 .
До укладення кредитного договору відповідач ознайомилася і підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-4384» Паспорт споживчого кредиту.
03.10.2025 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої кредит збільшено на 10000,00 грн. та загальний його розмір становить 30000,00 грн.
Додаткова угода підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-3349».
До укладення додаткової угоди відповідач ознайомилася і підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-51334» Паспорт споживчого кредиту.
Візуальними формами послідовності дій Клієнта - ОСОБА_1 (дані про яку містять: РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту) позивач підтвердив послідовність дій Товариства та клієнта в ІТС.
Виконання зобов`язань позивач підтвердив підтвердженнями щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», відповідно до яких 16.09.2025 та 03.10.20925 здійснені успішні перекази ТОВ «Бізнес Позика» грошових коштів в розмірі 20000,00 грн. та 10000,00 грн. на рахунок: НОМЕР_1 , емітентом якої є PRIVATBANK, згідно кредитного договору № 553494-КС-002 від 16.09.2025 та додаткової угоди від 03.10.2025.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 06.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260706/114204-БТ в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 .
Зарахування грошових коштів в розмірах 20000,00 грн. та 10000,00 грн. на рахунок відповідача підтверджено випискою по рахунку за період з 16.09.2025 по 03.03.2026.
Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка по рахунку є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, а відтак належним і допустимим доказом.
Таким чином, ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу грошові кошти у розмірі 30000,00 грн.
Згідно розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів, станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість в розмірі 95200,00 грн., яка складається із 30000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 45300,00 грн. прострочених платежів по процентам, 0,00 грн. по штрафам, 15000,00 грн. заборгованості по процентам річних згідно статті 625 ЦК України та 4900,00 грн. комісії.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
При цьому, в частині першій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Дослідженими судом доказами також підтверджується, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі, що відповідає наведеному вище законодавству. Також встановлено, що відповідачу виплачений кредит в розмірі 30000,00 грн., проте остання свої зобов`язання не виконала та не повернула кредит і не сплатила нараховані проценти в установлений договором строк, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач підтвердив розрахунком.
У постанові Великої Палати ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів здійснено позивачем у межах строку кредитування і за процентною ставкою узгодженою сторонами.
Отже, заборгованість відповідача по тілу кредиту та процентам є обґрунтованою і доведеною, а тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 4900,00 грн. то суд з такою вимогою погоджується, так як встановлення комісії узгоджено сторонами договору, а її нарахування відповідає Закону України «Про споживче кредитування», частиною другою статті 8 якого до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Разом з тим суд не погоджується із стягнення з відповідача 15000,00 грн. заборгованості за порушення грошового зобов`язання згідно статті 625 ЦК України, оскільки відповідно до вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в загальному розмірі 80200,00 грн., яка складається із 30000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 45300,00 грн. по процентам та 4900,00 грн. комісії.
Так як позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2242,80 грн. (2662,40 х 84,24%).
Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 553494-КС-002 від 16.09.2025 в розмірі 80200,00 грн. (вісімдесят тисяч двісті гривень 00 коп.) та судовий збір в сумі 2242,80 грн. (дві тисячі двісті сорок дві гривні 80 коп.).
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 28.07.2026.
Суддя І.В.Коваленко