Справа № 496/4016/20
Провадження № 6/496/340/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Кабанової К.С.
представника заявника - Осадчої Н.В.
боржника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,
В С Т А Н О В И В:
Адвокат Осадча Н.В. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою, в якій просить суд поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 08.06.2026 року Біляївським районним судом Одеської області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_1 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування заяви зазначено, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20.10.2021 року, ухваленим у справі №496/4016/20, залишеним в силі постановою Одеського апеляційного суду Одеської області від 26.12.2022 року, було усунуто перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_1 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відмовляється добровільно виконувати судове рішення, ОСОБА_2 вирішила отримати виконавчий лист та пред`явити його на примусове виконання до підрозділу Державної виконавчої служби України. Так, 08.06.2026 року через свого представника заявник отримала виконавчий лист, виданий на підставі зазначеного рішення, однак термін його пред`явлення до виконання закінчився 26.12.2025 року. Строк пред`явлення виконавчого документу був пропущений ОСОБА_2 з поважних причин, оскільки майже одразу з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України вона емігрувала до Сполучених Штатів Америки, де і проживає зараз. Однак, найближчим часом остання планує повернутися додому та проживати в своєму будинку, однак відповідач до теперішнього часу не виселився з будинку, що створює заявнику перешкоди у вільному користуванні належним майном.
ОСОБА_1 подав відзив на заяву, в якій просив відмовити у її задоволенні.
В обгрунтування відзиву зазначено, що стягувач у своїй заяві обґрунтовує пропуск строку наступними причинами: еміграцією у Сполучені Штати Америки після повномасштабного вторгнення на територію України. Однак, зазначені причини не є об`єктивними, непереборними та істотними перешкодами, які унеможливлювали пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом встановленого законом строку, оскільки подання виконавчого листа на виконання можна було здійснити через представника. Стягувачем не надано суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, зокрема доказів проживання на території США. Рішення суду вже виконане ОСОБА_1 добровільно, що підтверджеється витягом про зняття з державної реєстрації від 15.07.2026 року. З адреси: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виселився добровільно.
Представник заявника - ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву підтримала, просила задовольнити та пояснила, що була представником ОСОБА_2 у суді першої інстанції, в апеляційному суді інтереси заявника не представляла. 27.02.2022 року ОСОБА_2 виїхала за кордон.
ОСОБА_1 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви та пояснив, що добровільно виконав рішення суду, змінив адресу реєстрації, у будинку не проживає. Коли ОСОБА_2 поїхала за кордон, вона попросила ОСОБА_1 подивитися за будинком.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 26.12.2022 року Біляївським районним судом Одеської області було видано по справі №496/4016/20 виконавчий лист про усунення перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права користування житловим приміщенням, шляхом виселення ОСОБА_1 з будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 26.12.2025 року.
Відповідно до копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, 27.02.2022 року у паспорті містить відмітка про перетин кордону у Республіку Молдова та 10.04.2022 року у паспорті містить відмітка про перетин кордону до Канади.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, 15.07.2026 року ОСОБА_1 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.5 ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно вимог п.9 ст. 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами 1, 2, 6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Стягувач, який пропустив строк предявлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.ч. 1, 2 ст. 433 ЦПК України).
Правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути виключно наявність поважних причин його пропуску. Такі причини мають створювати об`єктивні, непереборні та незалежні від волі особи перешкоди, які унеможливили реалізацію нею процесуальних прав та обов`язків у встановлені законом строки. У разі звернення із заявою про поновлення строку, на заявника покладається обов`язок доведення таких непереборних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Саме лише посилання на певні обставини без надання ним жодних доказів, не дає суду можливості вважати такі обставини об`єктивно існуючими.
Суд зазначає, що підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Пономарьов проти України» 03.04.2008 року, встановив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд, відповідно до ст. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.
На переконання суду, ОСОБА_2 , будучи обізнаною про наявність судового рішенняпро виселення ОСОБА_1 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язана була вжити всіх можливих заходів для вчасного отримання та пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Однак, заявником не надано доказів, які б підтверджували сукупність послідовних дій, спрямованих на вжиття заходів з пред`явлення виконавчого документа у справі №496/4016/20 до примусового виконання.
Належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для вчасного отримання та пред`явлення виконавчого листа до виконання, заявник до суду не подала.
Долучена до матеріалів справи копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон не підтверджує поважність причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
ОСОБА_2 не довела достатніми та беззаперечними доказами ту обставину, що з момент виїзду за кордон, остання не поверталася та не проживала на території України. Крім того, надана копія паспорту не підтверджує належність такої копії саме паспорту ОСОБА_2 , отже докази того, що заявник перебуває за межами України, не доведено.
Верховний суд у постанові від 01.07.2024 року по справі №183/4446/13 роз`яснив, що сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися, однак визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.
Крім того, навіть за умови, що ОСОБА_2 перебуває за межами України, вона була наділена правом укласти договір з адвокатом, який би отримав та пред`явив виконавчий лист до виконання вчасно, зокрема враховуючи ту обставину, що адвокат Осадча Н.В. пояснила у судовому засіданні, що представляла інтереси ОСОБА_2 у суді першої інстанції, тобто сторони були обізнані про наявність такого судового рішення.
Разом з цим, суд враховує ту обставину, що 15.07.2026 року ОСОБА_1 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, оскільки причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнані судом неповажними, заяву ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 81, 260, 353, 433 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 28.07.2026 року.
Суддя М.Л. Пасечник