Cправа №452/1817/26
Провадження №2-о/452/97/2026
У Х В А Л А
про повернення заяви
у зв`язку з невиконанням ухвали про залишення позову без руху
27 липня 2026 року м. Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про усиновлення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та орган опіки та піклування виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, -
В С Т А Н О В И В :
11 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить дозволити йому усиновити малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що він з 03 червня 2025 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини ОСОБА_2 , разом з останньою займається її вихованням і утриманням, оскільки батько дитини - ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків ухиляється. Також ОСОБА_1 вказав, що з дитиною в нього склалися дуже гарні стосунки та її усиновлення відповідатиме інтересам дитини. Крім того, заявник просить внести зміни в актовий запис про народження дитини, а саме, змінити прізвище усиновленої ним дитини із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 », а по батькові із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 », а також записати його батьком усиновленої дитини.
Відповідно до ч.3 ст.294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Пред`явлена заява ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2026 року була залишена без руху з підстав невідповідності такої вимогам чинного законодавства, а саме, вимогам, що передбачені в стст.175,177 ЦПК України.
При цьому, суд пропонував заявнику надати суду відповідні документи згідно із вимогами чинного законодавства та згідно ухвали суду, уточнити обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначити докази, що підтверджують кожну обставину, а також сплатити судовий збір у визначеному в ухвалі розмірі.
Так, суд роз`яснював, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків. Вказане передбачено положеннями чч.1,2 ст.76 ЦПК України .
Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1 ст.83 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Відповідно до чч.1-3 ст.91 ЦПК України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи; у заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити; заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.
Відтак, суд звертав увагу заявника на необхідність врахування вищевказаних вимог закону при зверненні до суду із відповідною окремою заявою про виклик свідків.
Також, суд вказував, що згідно із ч.2 ст.311 ЦПК України до заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи: 1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя; 2) медичний висновок про стан здоров`я заявника; 3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; 4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; 5) інші документи, визначені законом.
Відповідно до ст.208 Сімейного кодексу України (далі - СК України), усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).
Отже, аналізуючи зазначені вище положення норм чинного законодавства, усиновленою може бути дитина, у якої розірвані юридичні стосунки з батьками. Тобто, такі особи мають юридичний документ про те, що їхні батьки втратили батьківські права стосовно цієї особи. Таким документом може бути рішення суду про позбавлення батьківських прав, свідоцтво про смерть батьків, нотаріально засвідчена відмова батьків від дитини, тощо.
Відповідно до частин 1,2,5 ст.217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.
Згідно з ч.1 ст.219 СК України усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієздатними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється; 5) протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім`ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 цього Кодексу.
Крім того, згідно до чч.2,3 ст.312 ЦПК України, орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. До висновку органу опіки та піклування мають бути додані: 1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; 2) свідоцтво про народження дитини; 3) медичний висновок про стан здоров`я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; 4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров`я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення. При цьому, суд у разі необхідності може вимагати подання інших документів.
Однак, як вказував суд, звертаючись до суду із заявою про усиновлення малолітньої дитини, заявником не було зазначено та не було надано доказів на підтвердження відомостей про розірвання стосунків дитини із
батьком. Також, до заяви не додано нотаріально посвідченої згоди батьків, вказаних у її свідоцтві про народження, на усиновлення малолітньої дитини заявником, тобто не додано письмової згоди на усиновлення як другого з подружжя, так і біологічного батька дитини, засвідчених нотаріально.
Крім того, суд вказував, що всупереч вимогам чинного законодавства України, до висновку органу опіки та піклування, який подано заявником разом із заявою про усиновлення, не додано акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання, та медичний висновок про стан здоров`я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток. Крім того, такий висновок не містить висновку саме про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
Також суд зазначав, що заявником не надано документ, який підтверджує право власності або користування жилим приміщенням, чим не в повній мірі виконано вимоги ч.2 ст.311 ЦПК України.
До того ж, суд звертав увагу на те, що ОСОБА_1 прохає суд внести зміни в актовий запис про народження дитини, а саме, змінити прізвище усиновленої ним дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 », а по батькові з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 », а також записати його батьком усиновленої дитини, проте не долучив до позовної заяви копію актового запису та оригінал свідоцтва про народження такої дитини.
Крім того, суд вказував, що заявник не сплатив судовий збір за подання заяви про усиновлення, з посиланням на п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон), вказуючи на те, що він є учасником бойових дій, а тому на підставі наведених положень закону прохав звільнити його від сплати судового збору.
Разом з тим, суд зауважував, що у відповідності до вимог п.13 ч.1 ст.5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №545/1149/17, норма п.13 ч.1 ст.5 Закону, згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Відтак, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону, суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб.
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року зроблено правовий висновок, згідно якого учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі №127/23946/19.
Враховуючи, що спір у цій справі винник не з питання щодо соціального захисту заявника, як учасника бойових дій, то, у даному випадку, до нього не може бути застосований п.13 ч.1 ст.5 Закону, та, відповідно заявника не може бути звільнено від сплати судового збору саме при зверненні до суду із заявою про усиновлення.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Суд зазначав, що за подання до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на день подання позову до суду, а саме 11 травня 2026 року, становило 665 грн. 60 коп., який необхідно сплатити заявнику (пп.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону).
При цьому, заявнику для усунення недоліків заяви судом був встановлений строк в межах 5 (п`яти) днів з дня отримання заявником ухвали.
Копію ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області про залишення заяви без руху від 29 червня 2026 року заявнику ОСОБА_1 було скеровано за адресою, зазначеною ним у заяві про усиновлення, однак поштовий конверт з рекомендованим повідомленням 06 липня 2026 року повернуто на адресу суду не врученим адресату із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Разом з тим, заявник у відповідності до вищевказаних вимог закону не повідомив суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 та у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2023 року №591/4832/22 (провадження №61-10261св23), довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Також слід зазначити, що ОСОБА_1 мав цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами. Відтак, суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права останнього на доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Інформація про хід розгляду справи розміщується на сайті суду та в Єдиному реєстрі судових рішень і є загальнодоступною, однак заявник не цікавиться провадженням у справі.
Відтак, на переконання суду, заявник вважається таким, що належним чином повідомлений про наявність ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області про залишення заяви без руху від 29 червня 2026 року про залишення заяви про усиновлення без руху.
У визначений судом строк зазначені в ухвалі недоліки заявником усунені не були. Заяв про надання додаткового строку для усунення визначених судом недоліків від заявника не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись стст.185,294 ЦПК України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В :
Заяву ОСОБА_1 про усиновлення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та орган опіки та піклування виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, - вважати неподаною і повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.М. Кущ