Номер провадження: 22-ц/813/1065/26
Справа № 500/7144/14-ц
Головуючий у першій інстанції Смокіна Г.І.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 січня 2025 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2014 КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно останніх уточнень (02.06.2020 року) просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення у сумі 39 228,12 грн., за обслуговування внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення в сумі 1 281,08 грн. та витрати з оплати судового збору в сумі 243,60 грн., мотивуючи це тим, що КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» забезпечує послугами з централізованого опалення та з обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення будинок АДРЕСА_1 , в якому знаходиться квартира АДРЕСА_2 ОСОБА_1 . Проте відповідач у порушення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила) належним чином не проводить оплату за спожиті послуги, в результаті чого станом на 01.06.2020 року обліковується заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 39 228,12 грн., за обслуговування внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення в сумі 1 281,08 грн.
20.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго», згідно останніх уточнень від 01.09.2020 року (т. 2 ст. 28-31) просив суд:- зобов`язати КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» припинити будь-які нарахування на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; виключити зі списку абонентів ОСОБА_1 ; - зафіксувати КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» в законному порядку факт відключення; - судові витрати компенсувати за рахунок КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго»; - визнати недійсними суми заборгованості ОСОБА_1 перед КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго», мотивуючи це тим, що з 2007 року оплата значно підвищилась не менше ніж у два рази. Нова схема нарахування за опалення є непрозорою та абстрактною, що має бути неможливим при нарахуванні грошей. В квартирі АДРЕСА_2 ніколи не проводилися роботи по обслуговуванню приладів опалення або їх ремонту працівниками КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго». Діючого на теперішній час договору між ним та КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» немає, скласти такий договір він відмовився. Відповідно до всіх технічних вимог у присутності свідків у квартирі АДРЕСА_2 були зрізані всі теплові прилади (батареї), вирівняні стояки з обробкою місць зварювання та повністю теплоізольовані стояки. Останній платіж був здійсненний 15.03.2012 року в розмірі 3 370,38 грн. Крім того, зазначає, що як пенсіонер МВС, має право на 50% оплату комунальних послуг, яка при нарахуванні заборгованості не врахована КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго»".
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 січня 2025 року позов Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованість за послугу з централізованого опалення в розмірі 36 613,40 грн. та послугу з технічного обслуговування внутрішньо будинкової системи опалення в сумі 1 225,51 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» судові витрати в сумі 273,05 грн.
В іншій частині позову - відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у 2009 році скаржник неодноразово звертався до КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» з проханням направити до нього в квартиру технічних фахівців для відключення його квартири теплопостачання, однак всі прохання ОСОБА_1 були проігноровані з різних надуманих причин, а основна причина - небажання втрачати абонента, який платить гроші. Після бездіяльності КП, за допомогою кваліфікованого зварювальника, до початку опалювального сезону 2009 року, скаржник відключив - зрізав всі опалювальні прилади в своїй квартирі, вирівняв стояки і теплоізолював їх. Представники КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» досі не відвідати квартиру ОСОБА_1 з метою складання офіційного акту про відключення, але продовжують цинічно нараховувати гроші за неіснуючі послуги.
Крім того, скаржник звертаю увагу на те, що ОСОБА_1 не підписував офіційного договору з КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» для того, щоб отримувати від них послуги з опалення своєї квартири АДРЕСА_2 , про що неодноразово повідомляв у судовому засіданні в суді першої інстанції. Також зазначає, що протягом слухання справи, скаржник неодноразово зазначав, що за Законом України як ветеран МВС, маючи 27 років стажу, має право на знижку 50%, надавав довідки та документи, однак зазначене ігнорувалося і не враховувалося.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 30.06.2026 року на 15:00 год. ОСОБА_1 не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення справи у зв`язку з сімейними обставинами через перебування останнього за межами України.
Представник Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» Назаренко Олександр Дмитрович скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Так ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.05.2026 року клопотання представника Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» - Назаренка Олександра Дмитровича задоволено та забезпечено проведення судового засідання, що призначено на 30 червня 2026 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Крім іншого, заявнику роз`яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Апеляційним судом було здійснено всі можливі заходи сприяння у під`єднанні представника КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» до відеоконференції, однак через технічні несправності зі сторони заявника, приєднання було неможливе.
Вирішуючи клопотання Михайлов П.П. про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає, що явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, Михайлов П.П. навів всі необхідні доводи незгоди з оскаржуваним рішення суду в апеляційній скарзі і нових письмових пояснень не подавав.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що справа перебуває в судах з жовтня 2014 року, а в апеляційному суді - з травня 2025 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи позов, стягуючи з ОСОБА_1 на користь КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованість за послугу з централізованого опалення у розмірі 36 613,40 грн. та послугу з технічного обслуговування внутрішньо будинкової системи опалення у розмірі 1 225,51 грн. та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що:
- між сторонами виникли фактичні договірні відносини, відповідно до яких КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» взяло на себе зобов`язання надавати послуги з централізованого опалення та технічного обслуговування системи опалення, а відповідач ОСОБА_1 своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії за діючими тарифами. Відсутність між сторонами договору на надання послуг не звільняє відповідача від обов`язку оплати послуг, які фактично надаються позивачем;
- обставини самовільного відключення ОСОБА_1 від мережі централізованого опалення встановлено рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.05.2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.11.2011 року, та додаткового доказування не підлягають відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Докази відключення квартири відповідача від системи централізованого опалення у встановленому законом порядку станом на день розгляду справи суду не надано. Самочинне відключення від мереж теплопостачання не припиняє зобов`язання по оплаті послуг з централізованого опалення та технічного обслуговування системи опалення;
- оскільки відповідач належним чином оплату наданих позивачем послуг не здійснював, станом на 01.06.2020 виникла заборгованість за послугу з централізованого опалення у розмірі 39228,12 грн. та за послуги з технічного обслуговування системи опалення 1281,08 грн., що підтверджено особовим рахунком № НОМЕР_1 ;
- з огляду на відсутність доказів звернення ОСОБА_1 до КП «ТМ ІТКЕ» із письмовою заявою та документом на підтвердження наявності пільги з оплати послуг суд не вбачає підстав для здійснення перерахунку заборгованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» забезпечує послугами з централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення квартиру АДРЕСА_4 .
Згідно з довідкою Ізмаїльського РВ ДМС України в Одеській області від 1912.2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 12).
На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 15.11.2004 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 (т. 2 а. с. 93).
Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_4 , загальна площа квартири складає 50,2 кв. м (т. 1 а. с. 93).
Відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 23.07.2013 року № 93/1196, ОСОБА_1 та члени його сім`ї мають право відповідно до ст. 22 ЗУ «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ на 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива (т. 1 а. с 37).
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.05.2011 року у справі № 2-1062/11 з ОСОБА_1 на користь КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» стягнуто заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 3 183,25 грн., за послуги за обслуговування внутрішньо будинкових мереж в сумі 157,08 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн. (т. 1 а. с. 43-47).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.11.2011 року у справі № 2-1062/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.05.2011 року залишено без змін (т. 1 а. с. 48-49).
Згідно із квитанцією відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 15.05.2012 року ОСОБА_1 сплачено заборгованість у розмірі 3370,33 грн. (т. 1 а. с. 36).
23.06.2014 року КП «ТМ ІТКЕ» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу (т. 1 а. с. 5).
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.07.2014 року у прийнятті заяви про видачу судового наказу відмовлено (т. 1 а. с. 4).
Відповідно до листа УПтаСЗН Ізмаїльської міської ради від 27.04.2017 року № 2531/02, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 перебував на обліку в УПтаСЗН Ізмаїльської ради як одержувач субсидії по оплаті за житлово-комунальні послуги з 2015 року. Надання субсидії припинено з 01.02.2016 року (т. 1 а. с. 135).
Згідно із особовим рахунком відповідача № НОМЕР_1 заборгованість станом на 01.06.2010 року з централізованого опалення становить 37919, 01 грн., обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення - 1242,79 грн. (т. 2 а. с. 118-121).
Відповідно до наданих КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» письмових пояснень від 09.01.2025 року, з урахуванням фактичної площі квартири відповідача 50,20 кв. м. та строків позовної давності заборгованість з централізованого опалення складає 36 613,40 грн. (37 919,01 грн. (борг станом на 01.06.2020 року) - 1 305,61 грн. (нарахування з 01.10.2010 року (дата, на яку стягнуто борг за попереднім рішенням суду) по 01.06.2011 грн.), за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення в сумі 1 225,51 грн. (1 242,79 грн. (борг станом на 01.06.2020) - 17,28 грн. (нарахування з 01.10.2010 року (дата, на яку стягнуто борг за попереднім рішенням суду) по 01.06.2011 року).
Колегія суддів виходить з такого.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються статтею 714 ЦК України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про теплопостачання», «;Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).
Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п. 6, 13 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Опалення - це підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій.
Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений статтею 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Частиною третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено основні обов`язки споживача теплової енергії, зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача сплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та укладення договору передбачений статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Законодавством не передбачені випадки, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідача від оплати за фактично надані послуги.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 6-2951цс15 (постанова від 20.04.2016 року) зазначив, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору по надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19.
Отже відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.
За таких обставин посилання скаржника на відсутність договору з КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» як на підставу відсутності заборгованості за послуги з централізованого опалення не заслуговують на увагу.
Щодо відключення від мереж централізованого опалення.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4.
Саме з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків, постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 року № 1268 до вказаних вище Правил були внесені принципові зміни, а саме передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в окремих квартирах багатоквартирних будинків не з ініціативи окремих споживачів, а відключення багатоквартирних будинків в цілому з ініціативи усіх споживачів.
На виконання зазначеної постанови, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 року № 169 (наказ набрав чинності 09.12.2007 року) до Порядку були внесені відповідні зміни.
Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку, рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
З урахуванням положень пунктів 25 та 26 Правил самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
З огляду на вказане вище, слід зазначити, що відповідно до положень Порядку дозволяється відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води лише окремого житлового будинку, виключаючи при цьому можливість відключення окремих житлових приміщень.
Водночас, відповідно до положень пункту 1.3 Порядку його дія не поширюється на власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень, які були відокремлені від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та користуються автономним теплопостачанням до набрання чинності Порядком.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання (далі - Міжвідомча комісія).
Також, нормами Порядку визначено, що Міжвідомча комісія (далі - МВК) розглядає на своєму засіданні заяви про відключення; приймає рішення щодо відключення, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується монтажною організацією в міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до МВК на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні МВК сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Отже, датою відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є дата протоколу Міжвідомчої комісії про затвердження відповідного акту про відключення.
Таким чином, відключення окремого житлового приміщення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання можливе лише у випадку якщо протокол Міжвідомчої комісії про затвердження відповідного акту про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання було складено до 09.12.2007 року.
Затвердження відповідного акту про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання в окремих квартирах багатоквартирних будинків з 09.12.2007 року заборонено.
Єдиний документ, який надано відповідачем на підтвердження його тверджень про те, що належна йому квартира АДРЕСА_4 була відокремлені від мереж централізованого опалення - письмова заява ОСОБА_1 від 28.09.2009 року на ім`я директора КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго».
Разом з тим, КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» на адресу ОСОБА_1 надіслано відповідь, згідно якої повідомлено останнього, що ОСОБА_1 не надано документів на підтвердження відключення від системи централізованого опалення відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 4 від 22.11.2005 року.
Тому колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що фактично здійснено відключення від центрального опалення у квартирі АДРЕСА_4 є самовільним, а підстави для звільнення від оплати послуг теплопостачання та гарячого водовідведення відсутні.
Судом встановлено, що КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» забезпечує багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 послугами з централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення.
На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 15.11.2004 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 .
Згідно з довідкою Ізмаїльського РВ ДМС України в Одеській області від 1912.2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг, що надаються КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» як постачальником та виробником теплової енергії для потреб опалення за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки в період виникнення заборгованості був зареєстрований та проживав у цій квартирі.
Статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до п. п. 2 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Рішеннями Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №1685 від 15.12.2008 року, №1 від 06.12.2011 року, №49 від 19.01.2018 року та №1285 від 26.11.2018 року встановлено тариф на послуги з централізованого опалення, що надається КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго».
Рішеннями Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №1555 від 25.11.2004 року, №431 від 07.06.2013 року та №1106 від 08.10.2018 року встановлено тариф на послуги з обслуговування внутрішньобулинкових мереж системи централізованого опалення, що надається КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго».
Таким чином, нарахування за спожиті ОСОБА_1 послуги з централізованого опалення та послугу з технічного обслуговування внутрішньо будинкової системи опалення здійснювались КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» виходячи з тарифів, встановлених рішеннями Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради.
Оскільки відповідач належним чином оплату наданих позивачем послуг не здійснював, станом на 01.06.2020 року виникла заборгованість за послугу з централізованого опалення у розмірі 39 228,12 грн. та за послуги з технічного обслуговування системи опалення 1 281,08 грн., що підтверджено особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Щодо посилань скаржника на наявність пільг з оплати комунальних послуг, колегія суддів зазначає що відповідачем не надано жодних належних доказів звернення ОСОБА_1 до КП ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» із письмовою заявою та документом на підтвердження наявності таких пільги у зв`язку з чим відсутні підстави для здійснення перерахунку заборгованості.
Встановивши зазначені обставини, приймаючи до уваги звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу 23.06.2014 року, виходячи з фактичної площі квартири відповідача 50,20 кв. м., суду першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 36 613,40 грн. та послугу з технічного обслуговування внутрішньо будинкової системи опалення у розмірі 1 225,51 грн., а всього у сумі 37 838,91 грн.
На момент розгляду справи суд правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (п. 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення діючого законодавства, незгоди з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів та застосування вимог Закону.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 24.07.2026 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова