Номер провадження: 22-ц/813/5189/26
Справа № 508/798/25
Головуючий у першій інстанції Горобець В. Л.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.07.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
з участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стефанюк Микола Миколайович,
на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 04.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4708432 про надання споживчого кредиту в електронній формі, відповідно до якого позичальнику надано кредит в розмірі 28 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «ПриватБанк», яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 04.06.2024 року по 30.05.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,6 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. За даними поденного розрахунку заборгованості за договором №4708432 від 04.06.2024 року у період з 04.06.2024 року по 27.02.2025 року включно первісним кредитором нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 100 713,61 грн. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 27.02.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. До позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №4708432 від 04.06.2024 року на загальну суму заборгованості у розмірі 142 713,60 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 27 999,99 грн, заборгованості за процентами - 100 713,61 грн, заборгованості по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 14 000,00 грн. Окрім того, станом на дату укладання договору факторингу строк дії договору №4708432 від 04.06.2024 року не закінчився, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 27.02.2025 року донараховано відсотки за (91 календарних днів) - 28 000,00 грн х 1,5 % = 419,99985 грн х 91 календарних дні = 38 219,98635 грн.
З урахуванням наведеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 166 933,59 грн., яка складається із: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 27 999,99 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором у розмірі 100 713,61 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 38 219,98635 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Також позивач просив в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за наведеною у прохальній частині позову формулою, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції»; роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Миколаївський районний суд Одеської області рішенням від 15 січня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 166 933,59 грн, яка складається із суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 27 999,99 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором у розмірі 100 713,61 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 38 219,98635 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. В задоволенні решті позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 04.06.2024 року підписала кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна», згідно якого отримала кредитні кошти у безготівковій формі у національній валюті на платіжну банківську картку в сумі 28 000,00 грн. Даним договором визначено строк кредитування та відсотки за користування кредитними коштами. Отже, відповідач належно і у доступній формі ознайомилась з усіма умовами договору, тарифами кредитора, повністю і однаково з кредитором їх розуміла, вважала їх справедливими, адекватними, розумними і жодних заперечень не мала. Діючи покроково та надаючи свої персональні дані, генеруючи ідентифікаційний підпис, отримала кредит. Вибір контрагента правочину та підписання електронного договору із первісним кредитором здійснено відповідачем добровільно, волевиявлення позичальника було вільним, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обставин, відповідало його внутрішній волі та намірам безумовного і реального виконання взятих на себе зобов`язань. При цьому, обставин, які б суперечили волевиявленню позичальниці при укладанні кредитного договору в електронній формі, а також про наявність у діях кредитодавця умислу, спрямованого на введення відповідачки в оману, судом не встановлено. Суд вказав, що підписавши 04.06.2024 року кредитний договір, ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання своєчасно повернути кредит, проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому цим договором. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй 04.06.2024 року кредит в сумі 28 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , відповідач зі свого боку взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором, яка нею не повернута.
Суд вважав, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді, що на думку суду відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стефанюк Микола Миколайович, просить частково скасувати рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року, зокрема в частині стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором у розмірі 100 713,61 грн та суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 38 219,98635 грн та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник частково не погоджується із оскаржуваним рішенням. Як було наголошено в суді першої інстанції чоловік відповідача захищає територіальну цілісність у війні з рф та брав і бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях. Тобто, скаржник підпадає під категорію осіб, які перелічені у частині 15 пункту 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, про які йде мова у даній судовій справі. Суд першої інстанції, маючи усі необхідні докази, неправомірно задовольнив позов у частині стягнення із відповідача суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором у розмірі 100 713,61 грн та суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 38 219,98635 грн.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.02.2026 року відкрито апеляційне провадження та Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Стефанюк Микола Миколайович копію ухвали про відкриття провадження від 16.02.2026 року отримав 05.03.2026 року о 21:24:43 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 16.02.2026 отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 16.02.2026 о 6:24:35 та 05.03.2026 о 21:34:43 відповідно в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Так, позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, крім того, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Суд дійшов вірного висновку про не застосування до спірних правовідносин п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки станом на 04.06.2024 - дату укладення відповідачем договору №4708432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту ні позичальник, ні її чоловік не перебували у складі Збройних Сил України. Законодавчі норми, якими встановлено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики не є такими, що встановлюють відповідальність позичальника, Скаржник не надає жодних доказів на спростування позовних вимог, а висловлює заперечення проти майнового обов`язку перед позивачем, як новим кредитором.
Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Стефанюк Микола Миколайович та Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові повістки-повідомлення отримали 27.05.2026 в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Стефанюк М.М. - подано заяву про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) та відмови у задоволенні позовних вимог ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року.
Предметом апеляційного розгляду є рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 04.06.2024 року підписала кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна», згідно якого отримала кредитні кошти у безготівковій формі у національній валюті на платіжну банківську картку в сумі 28 000,00 грн. Даним договором було визначено строк кредитування та відсотки за користування кредитними коштами. Суд вказав, що підписавши 04.06.2024 року кредитний договір, ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання своєчасно повернути кредит, проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому цим договором. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй 04.06.2024 року кредит в сумі 28 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , відповідач зі свого боку взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором, яка нею не повернута, тому підлягає стягненню.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк абоінша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостоюцієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4708432 у формі електронного документу, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит, сума кредиту (загальний розмір) складає 28 000,00 грн, строк кредитування 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.2, п. 1.3 договору).
Згідно п. 1.4 договору,тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 0,60 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 03.07.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
З боку позичальника договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 57784 04.06.2024 о 10:03:36.
Відповідно до п. 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .
Реквізити належного клієнту платіжного засобу/поточного рахунку для перерахування коштів клієнту за договором зазначені у розділі 10 - реквізити та підписи сторін.
Згідно п. 2.4. договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 договору.
Листом від 03.06.2025 року за вих. №1-0603 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «Лінеура Україна» про те, що на виконання договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта:04.06.2024 10:05:15 на суму 28 000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 415495315, призначення платежу: зарахування 28 000,00 грн на карту НОМЕР_1 .
Окрім того, на виконання вимог ухвали Миколаївського районного суду Одеської області від 08.10.2025 про витребування доказів АТ КБ «Приват Банк» надало інформацію, викладену у листі за вих. №20.1.0.0.0/7-251021/80614 від 24.10.2025, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 04.06.2024 відбулось зарахування коштів на суму 28 000,00 грн.
Статтею 1077 ЦК України визначено, щоза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1084 ЦК України,якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.
Із матеріалів справи вбачається, що 27.02.2025між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №27/02/2025, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Лінеура Україна») до фактора (позивача) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п.3.3 цього договору на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.
Отже, сторонами договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року визначено, що фактор ТОВ «Українські фінансові операції» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває права вимоги в момент підписання сторонами договору акту прийому-передачі реєстру боржників та надходження ціни продажу у повному обсязі.
Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року підписано його сторонами 27.02.2025 року.
Ціна продажу за договором факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року у відповідності до п. 3.3 договору становить 2 161 034,10 грн.
Матеріали справи містять платіжні інструкції №5 та №1028 від 27.02.2025, які свідчать про перерахування 27.02.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» коштів у розмірі 1 080 517,05 грн та 1 080 517,05 грн, а всього - 2 161 0314,10 грн, тобто ціни продажу, призначення платежу - сплата за договором факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27.02.2025 до договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 142 713,60 грн, з яких: 27 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 100 713,61 грн - заборгованість за процентами, 14 000,00 грн - заборгованість за пенею та штрафами.
Отже, з моменту підписання обома сторонами договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року акту прийому-передачі реєстру боржників, а також надходження ціни продажу у повному обсязі, тобто у розмірі 2 161 0314,10 грн, яке відбулося 27.02.2025, до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4708432 від 04.06.2024.
З розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4708432 від 04.06.2024 року вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» здійснювало нарахування процентів наступним чином: у період з 04.06.2024 по 03.07.2024 - за зниженою процентною ставкою - 0,60 % за кожен день користування кредитом, у період з 04.07.2024 по 27.02.2025 - за стандартною процентною ставкою - 1,50 % за кожен день користування кредитом, при цьому загальний розмір заборгованості за вказаним кредитором нараховано в розмірі 142 713,60 грн, з яких: 27 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 100 713,61 грн - заборгованість за процентами, 14 000,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.
Окрім того, як зазначає позивач, станом на дату укладання договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року, строк дії договору про надання споживчого кредиту №4708432 від 04.06.2024 року не сплив, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 28.02.2025 року по 29.05.2025 року (91 календарний день) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,5 % та визначено, що заборгованість відповідача за процентами становить 38 220,00 грн (27 999,99 грн х 1,5 % = 420 грн х 91 календарний день = 38 220,00 грн).
В той же час, як вбачається із позовної заяви предметом позовних вимог є стягнення заборгованості у загальному розмірі 166 933,59 грн, яка складається із: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 27 999,99 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором у розмірі 100 713,61 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 38 219,98635 грн.
Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості та зазначає, що вищенаведені розрахунки проведені без дотримання вимог Закону України «Про споживче кредитування».
Так, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Враховуючи наведене, на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки та нарахування процентів за користування кредитом повинно було здійснюватися первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» наступним чином:
1) за період з 04.06.2024 (саме ця дата визначена первісним кредитором у розрахунку як початкова) по 03.07.2024 року включно - за зниженою процентною ставкою - 0,60 % за кожен день користування кредитом, встановленою умовами укладеного договору, тобто: 5 040,00 грн (28 000,00 грн (сума кредиту) х 0,6 % х 30 днів);
2) за період з 04.07.2024 по 20.08.2024 року включно - за процентною ставкою - 1,5 % в день, тобто 20 160,00 грн (28 000,00 (сума кредиту) х 1,5 % х 48 дні);
3) за період з 21.08.2024 року по 27.02.2025 (дата укладення договору факторингу) - за процентною ставкою - 1 % в день, тобто 53 480,00 грн (28 000,00 (сума кредиту) х 1 % х 191 день).
Отже, первісний кредитор міг передати за договором факторингу право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №4708432 від 04.06.2024 у розмірі: 28 000,00 (сума кредиту) + 5 040,00 грн (проценти за користування кредитом за період з 04.06.2024 по 03.07.2024) + 20 160,00 грн (проценти за користування кредитом за період з 04.07.2024 по 20.08.2024 року включно) + 53 480,00 грн (проценти за користування кредитом за період з 21.08.2024 року по 27.02.2025) - 4 704,01 (фактично сплачена позичальником сума) = 101 975,99 грн.
В подальшому, нарахування процентів за користування кредитом повинно здійснюватися новим кредитором ТОВ «Українські фінансові операції» наступним чином: за період з 28.02.2025 по 29.05.2025 - за процентною ставкою - 1 % в день, тобто 25 480,00 грн (28 000,00 (сума кредиту) х 1 % х 91 день).
Тобто, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4708432 від 04.06.2024 становить: 101 975,99 грн + 25 480,00 грн = 127 455,99 грн, з яких: 28 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 99 455,99 - заборгованість за процентами за користування кредитом. На положення Закону України «Про споживче кредитування» суд першої інстанції уваги не звернув, помилково стягнувши заборгованість у заявленому до стягнення розмірі 166 933,59 грн, що має наслідком зміну судового рішення шляхом зменшення розміру стягнутої з відповідача заборгованості.
В той же час, сторона відповідача як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в доводах, викладених в апеляційній скарзі, визнаючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 28 000,00 грн, заперечує проти стягнення з неї процентів за користування кредитом з огляду на положення частини 15 пункту 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, згідно частини 15 пункту 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальник ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому 08.06.2019 Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджує свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 .
Згідно довідки військової частини НОМЕР_5 №231 від 25.02.2019, ОСОБА_2 призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 27.04.2018 року №91 та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_5 , яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебуває на військовій службі по теперішній час.
ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим 10.06.2019 Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_7 .
Згідно довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення №1492 від 16.07.2019, виданої військовою частиною НОМЕР_5 , ОСОБА_2 у період з 20.06.2018 по ІНФОРМАЦІЯ_1 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Із довідки Військово-медичного клінічного центру Південного регіону за вих. №1307 від 23.07.2019 вбачається, що старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_2 у Збройні Сили України призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 у квітні 2018, проведено медичний огляд ВЛК (хірургічного профілю) ВМКЦ Південного регіону 23.07.2019 та встановлено наявність захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 08.02.2021 №25-РС, на підставі директиви начальника Генерального штабу від 04.06.2018 №Д-321/1036/дск з метою збереження військово-навчених ресурсів і підвищення боєздатності до оперативного резерву першої черги військової частини НОМЕР_8 зараховано старшого солдата ОСОБА_2 , старшого водія мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_5 із направленням на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний витяг з наказу містить також інші періоди проходження військової служби ОСОБА_2 в Збройних Силах України, а саме: з 07.07.1999 по 13.10.2000, з 20.12.2005 по 30.07.2009, з 27.04.2018.
На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період.
Відповідно до роз`яснень Міністерства оборони України про порядок застосування кредитних канікул для військовослужбовців та членів їх сімей від 18.02.2026 року, право на таку пільгу та умови її отримання залежать від виду військової служби. Якщо призвали під час мобілізації або як резервіста, кредитні канікули починають діяти з першого дня призову і тривають аж до моменту звільнення. При цьому, для закону абсолютно не має значення, де саме ви несете службу - на лінії фронту чи в тиловій частині. Для військовослужбовців за контрактом та тих, хто перебуває на інших видах служби, підхід інший. Тут ключовим є факт безпосередньої участі у захисті країни: чи то в часи АТО та ООС, чи під час повномасштабного вторгнення після 24 лютого 2022 року. Якщо брали участь у бойових діях або заходах з оборони хоча б один день, то отримуєте право на списання відсотків і штрафів. Це право активується з першого дня такої участі і зберігається на весь подальший час служби під час дії особливого періоду. Якщо військовий-контрактник увесь час перебував у тилу і жодного разу не залучався до згаданих заходів оборони, скористатися цією пільгою він не зможе. Також її дія не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять службу в лавах ЗСУ.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 у квітні 2018 був призваний Подільським РВК Одеської області у Збройні Сили України та проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 , при цьому у період з 20.06.2018 по 30.01.2019 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, має статус учасника бойових дій та згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 08.02.2021 №25-РС зарахований до оперативного резерву першої черги військової частини НОМЕР_8 , тобто проходження військової служби ОСОБА_2 завершено у лютому 2021.
Наразі сержант поліції ОСОБА_2 є поліцейським взводу №2 роти №6 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Одеській області, про що свідчить наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області «По особовому складу» №1077 о/с від 29.08.2025.
Відомостей про те, що станом на дату укладення дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4708432 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» - 04.06.2024 ОСОБА_2 проходив військову службу матеріали справи не містять, тобто доказів щодо наявності підстав для застосування пільги, передбаченої частиною 15 пункту 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема звільнення від обов`язку сплати проценти за користування кредитом стороною відповідача не надано, вказані доводи скаржника про необхідність застосування наведених положень закону зводяться до власного невірного їх тлумачення, адже за наявних матеріалів вказана пільга на позичальника не розповсюджується.
Доводи скаржника про необхідність врахування погіршення стану здоров`я чоловіка скаржника внаслідок участі у захисті Батьківщини та його лікування підлягають відхиленню, оскільки вказане не є підставою для звільнення відповідача від сплати відсотків.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанціїслід змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4708432 від 04.06.2024 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» з 166 933,59 грн до 127 455,99 грн, з яких: 28 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 99 455,99 - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Щодо судових витрат
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1689 від 03.10.2025.
Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» з 166 933,59 грн до 127 455,99 грн, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.
Так, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» підлягають задоволенню частково на 76,35 % (127 455,99 грн х 100/ 166 933,59 грн), з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 849,50 грн (2 422,40 грн х 76,35/100).
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3 633,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату АТ «Універсал Банк» №128M-T1PB-5K9P-BTH0 від 09.02.2026.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 23,65 %, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 23,65 % від суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, тобто від 3 633,60 грн, а саме 859,35 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 990,15 грн (1 849,50 грн - 859,35 грн).
Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4708432 від 04.06.2024 з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, з 166 933,59 грн до 127 455,99 грн, з яких: 28 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 99 455,99 - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, судового збору у розмірі 2 422,40 грн скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, судовий збір у розмірі 990,15 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
М.В. Назарова