ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
27 липня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/7586/24
Головуючий у першій інстанції - Дударець Д. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1516/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Мамонової О.Є., Супруна О.П.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
відповідач ОСОБА_1
особа, яка подала апеляційнускаргу, ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року (суддя - Дударець Д.В., місце ухвалення - м. Ніжин, дата складання повного рішення - 28.04.2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути на їх користь з відповідача заборгованість за кредитним договором№7835325 від 23.02.2023 у сумі 57937,50 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 23.02.2023 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено договір про споживчий кредит №7835325, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно умов даного кредитного договору відповідач отримав кредит у сумі 15000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, можливих штрафних санкцій. Кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши позичальнику погоджену суму кредиту. Однак відповідач свої зобов`язання за даним договором своєчасно не виконав, позикові кошти з нарахованими процентами та комісією не повернув, у зв`язку з чим допустив прострочену заборгованість, яка становить 57937,50 грн, з яких: 15000,00 грн - борг за тілом кредиту, 42187,50 грн - борг за відсотками, 750,00 грн - борг за комісією за видачу кредиту. У подальшому за договором відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26.06.2023 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новому кредитору, права вимоги по відношенню до осіб, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором №7835325 від 23.02.2023. Оскільки вказана заборгованість за кредитним договором відповідачем добровільно не погашена, тому просить стягнути її в судовому порядку.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7835325 від 23.02.2023 у сумі 57937,50 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кірюшин А.А., просить дане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, котрим у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити; стягнути з позивача судові витрати.
Доводи апеляційної скарги відповідача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального права та на підставі неповною мірою та неналежним чином досліджених доказів.
Апелянт вказує, що усі докази (додатки до позову) були подані позивачем у електронних копіях відповідних письмових та електронних доказів. Твердження позивача щодо укладення кредитного договору є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб`єктивних міркуваннях позивача, та не доведені документально, проте суд безпідставно з ними погодився.
Відповідач заперечує факт укладення між сторонами спірного кредитного договору, зокрема що він реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) ТОВ «Мілоан» та створив особистий кабінет; отримав пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, ввів одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця та використав його для підписання кредитного договору, а доказів протилежного позивач не надав. Також зазначає, що позивачем не доведено факт підписання кредитного договору й самим кредитодавцем, оскільки позивачем надано лише сканкопії роздруківок електронних документів, що унеможливлює перевірку договору на наявність електронного підпису кредитодавця з кваліфікованою позначкою часу за допомогою державних сервісів «Центральний засвідчувальний орган». Крім того, позивачем не надано протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, яким за положеннями кредитного договору той мав бути підписаний з боку кредитодавця.
Скаржник зазначає, що за відсутності доказів підписання кредитного договору обома його сторонами суд має визнати договір нікчемним та застосувати наслідки нікчемності правочину.
Апелянт одночасно акцентує увагу на несправедливість у розумінні вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» розміру заявлених до стягнення відсотків, якийє явно завищеним і не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК україни засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам верховенства права.
Позивач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу в установлений строк не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатнихосіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).
Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
У наданій позивачем анкеті-заяві на кредит №7835325 сайт: miloan.ua дата створення: 23.02.2023, міститься наступна інформація: сума кредиту - 15000,00 грн; строк кредиту - 15 днів з 23.02.2023; дата повернення кредиту - 03.10.2023; сума до повернення - 17437,50грн; складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 750,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 5,00% відсуми кредиту за договором; проценти за користування кредитом - 1687,50 грн, нараховуються за ставкою 0,75% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; позичальник - ОСОБА_1 ; також зазначені: РНОКПП, дата народження, номер телефону, адреси місця реєстрації та проживання, освіта, соціальний статус, місце роботи, доходи та інше, відображений процес оформлення та розгляду заяви 7835325 та вказані погоджені умови кредитування по даній заяві (а.с. 15 зворот - 16).
Позивачем надана паперова копія договору про споживчий кредит №7835325 (індивідуальна частина) від 23.02.2023 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 (а.с. 8-13), згідно умов якого кредитодавець зобов`язується на строк, визначений умовами договору, надати позичальнику кошти в сумі 15000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін.
Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 23.02.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 10.03.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 08.06.2023 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом 10.03.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості - 08.06.2023 (останній день строку кредитування).
Згідно п. 1.5.1 договору за надання кредиту позичальник має сплатити комісію у розмірі 750,00 грн, яка нараховується за ставкою 5,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1687,00 грн, що нараховуються за ставкою 0,75% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 40500,00 грн, що нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3).
У п. 2.1 договору сторони узгодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .
Процедура пролонгації визначена в п. 2.3 договору.
Розділом 6 кредитного договору передбачено порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Зокрема, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепт). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджер або у смс-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору. Після укладення кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/абоповідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.
Відповідно до п. 6.4 кредитного договору укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній форм іюридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
У довідці про ідентифікацію від 14.10.2024 зазначено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №7835325 від 23.02.2023, ідентифікований ТОВ «Мілоан»; акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронногопідпису одноразовим ідентифікатором L56279, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 23.02.2023 19:18:05, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор, НОМЕР_2 (а.с. 15).
У матеріалах справи наявні також додаток №1 до договору (Графік платежів), додаток №2 до договору (Паспорт споживчого кредиту), анкета-заявка на кредит від 23.02.2023, Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» (в редакції від 01.04.2022), які не підписані ОСОБА_1 (а.с. 13 зворот-16, 57-65).
У копії платіжного доручення №94287321 від 23.02.2023 зазначено, що ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 15000,00 грн, призначення платежу - згідно договору №7835325 (а.с. 16 зворот).
За довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 12.02.2026, на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 23.02.2023 перераховано 15000,00 грн, інформація про платника - Переказ коштів. Коментар: ViplatazaimaMiloan. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу [номер приховано](а.с. 168).
У наданій відповідачем копії виписки АТ КБ «ПриватБанк» по картці/рахунку№ НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період 23.02.2023 - 25.02.2023, відсутня інформація про зарахування коштів у сумі 15000,00 грн, зокрема й від ТОВ «Мілоан» (а.с. 48).
Згідно складеної ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №7835325 стосовно ОСОБА_1 , 23.02.2023 відповідачу надано кредит у розмірі 15000,00 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 750,00 грн, у подальшому кожного дня до 06.08.2023 проводилося нарахування процентів: у період 24.02.2023-10.03.2023 - згідно п. 1.5.2 договору по 112,50 грн у день; у період 11.03.2023-08.06.2023 - згідно п. 1.6, 2.3.1.2 договору по 450,00 грн у день (а.с.17).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №7835325 від 23.02.2023, складеної ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», заборгованість ОСОБА_1 станом на 11.12.2024 складає 57937,50 грн, з яких: 15000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 750,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, 421187,50 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 0,00 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту, 0,00 грн - строкова заборгованість за комісією, 0,00 грн - строкова заборгованість за відсотками (а.с. 18).
26.06.2023 між ТОВ «Мілоан» (кредитор) і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №99-МЛ, згідно умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (п. 1.1). Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) у повному обсязі в сумі 1115408,23грн, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (додаток №2) відповідно до п. 8.3.2 договору (п. 6.2.3, 7.1) (а.с. 18 зворот-22 зворот).
Згідно з копією платіжної інструкції №71827 від 26.06.2023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 1115408,23 грн як плату за відступлення права вимоги згідно з договором відступлення права вимоги №99-МЛ від 26.06.2023 (а.с. 23 зворот).
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 26.06.2023 до договору відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26.06.2023 кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 26 червня 2023 року, складений за формою згідно з додатком №1 до договору, у кількості 2713 боржників, загальна сума заборгованості (кредитного портфелю) 40485531,21 грн (а.с. 23).
У витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26.06.2023 значиться боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №7835325 від 23.02.2023 у сумі 57937,50 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 42187,50грн - заборгованість за відсотками, 750,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 24).
У справі наявна претензія ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 04.12.2024 на адресу ОСОБА_1 , у якій повідомляється про перехід до товариства прав вимоги за кредитним договором №7835325 від 23.02.2023 у сумі 57937,50 грн та необхідність погашення позичальником даної кредитної заборгованості (а.с. 24 зворот).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їхсплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільногозаконодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлятьумови (пункти), визначені на розсудсторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електроннійформі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електроннійформі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згіднозі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згіднозі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
За приписами ст. 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 57937,50 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 шляхом укладення електронного кредитного договору, а в подальшому - договору відступлення прав вимоги між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», за якими позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Також суд констатував виконання первісним кредитором своїх зобов`язань по видачі позичальнику кредиту та порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів, погодився із визначеним позивачем розміром кредитноїзаборгованості та всіма її складовими.
Однак апеляційний суд не може погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
На підтвердження доводів про укладення сторонами електронного кредитного договору позивачем надано копії електронних доказіву паперовій формі, а саме: анкету-заяву на кредит №7835325 від 23.02.2023, договір про споживчий кредит №7835325 від 23.02.2023 з додатком №1 (графік платежів) та додатком №2 (паспорт споживчого кредиту), довідку про ідентифікацію від 14.10.2024, відомості про щоденні нарахування та погашення.
Як свідчить зміст договору №7835325 від 23.02.2023, підписи сторін відображені на першій сторінці договору наступним чином: від імені позичальника - « ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором L56279», від імені кредитодавця - ОСОБА_2 сертифікат 3ED5083160DBC59B040000009F964400E9C.
Водночас Графік розрахунків, Паспорт споживчого кредиту, які є додатками №1, №2 до договору №7835325 від 23.02.2023, анкета-заява на кредит від 23.02.2023, Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» (в редакції від 01.04.2022), ОСОБА_1 не підписано.
За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).
Аналіз положень Закону україни «Про електронну комерцію» дає підстав для висновку, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг`електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
У ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.
Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.
Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та п. 15 ч. 1 ст. 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
Отже, електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.
Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі України «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.
Згідно з ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 100 ЦПК України).
За змістом п. 6.2 договору та п. 5.3 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» (в редакції від 01.04.2022), розміщений в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує його (ідентифікатор) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у СМС-повідомленні з мобільного телефону позичальника на номер 2277. На договір накладається електронна печатка кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу/та або електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору.
У наданій позивачем копії анкети-заяви на кредит №7835325 зазначено, що її створено 23.02.2023. У ній зафіксовано процес оформлення та розгляду заяви 7835325, який тривав з 2023-02-23 07:16:53 (заповнення заяви) до 2023-02-23 07:18:06 (оброблено). Прийнято по заяві 7835325 рішення: результат скринінгу: 207.00 - Зелена зона. Рішення погоджено.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №7835325 від 23.02.2023, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L56279, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 23.02.2023 19:18:05, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор, [телефон приховано].
Однак, зазначена паперова копія анкети-заяви виготовлена лише самим ТОВ «Мілоан» і не містить підпису відповідача, а довідка про ідентифікацію не є інформативною щодо того, коли і яким чином відповідач підписала спірний кредитний договір, та не підтверджує використання саме відповідачем зазначенного у ній ідентифікатора й підписання відповідачем кредитного договору електронним підписом за допомогою цього одноразового ідентифікатора.
Надана позивачем та складена ТОВ «Мілоан» відомість про щоденні нарахування та погашення не є первинним документом, який підтверджує укладення кредитного договору на умовах, що зазначені у позовній заяві. Ця відомість фактично являє собою розрахунок заборгованості, сформований первісним кредитором.
ОСОБА_1 категорично заперечує укладення та підписання кредитного договору, піддає сумніву відповідність наданих позивачем паперових копій оригіналам електронних доказів, що підтверджується позицією відповідача, викладеною у відзиві на позов та в апеляційній скарзі.
Тому, за таких обставин, саме позивач мав довести, що ОСОБА_1 не лише отримала на номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор, а і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене у договорі поле для його підпису/відправила через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у СМС-повідомленні з мобільного телефону позичальника на номер 2277, а також надати суду оригінал електронного кредитного договору.
Натомість надана суду паперова копія кредитного договору не дозволяє візуально визначити спеціально відведене у договорі поле для його підпису позичальником.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, яким чином ОСОБА_1 прийняла пропозицію про укладення кредитного договору: за допомогою сайту товариства, мобільного додатку, месенджерів або за допомогою СМС-повідомлення з мобільного телефону позичальника на номер 2277 або ввела у спеціально відведене поле у договорі. Усі указані засоби дозволяють зафіксувати і відобразити на відповідних носіях момент прийняття пропозиції, оскільки саме товариство було отримувачем акцепту.
Зважаючи на те, що ТОВ «Мілоан» є кінцевим отримувачем електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором від позичальника на підтвердження прийняття ним пропозиції укласти договір (оферти), то саме позивач мав технічну можливість надати докази отримання від відповідача зазначеного електронного повідомлення та, відповідно, підписання нею договору за допомогою одноразового ідентифікатора. Проте матеріали справи доказів зазначеного не містять.
Оригіналу або електронної копії кредитного договору, на яку накладено кваліфікований електронний підпис згідно вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» у відповідності до ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України, яка регулює питання електронних доказів, позивачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано. При цьому, наявність у нього оригіналів електронних документів позивач підтвердив у позовній заяві, що також випливає і зі змісту п. 2.1, розділу 8 договору відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26.06.2023.
За клопотанням відповідача апеляційний суд витребував на електронному носії оригінал спірного кредитного договору й у ТОВ «Мілоан», але останнє надало лише паперову копію цього договору. Прикметно, що навіть у даній паперовій копії кредитного договору час його підписання позичальником ОСОБА_1 (23.02.2023 19:18) суттєво відрізняється з відомостями анкети-заяви на кредит, у якій у розділі «Процес оформлення та розгляду заяви» зазначено 2023-02-23 07:18:06, тобто різниця в часі склала 12 годин.
Електронна справа у системі «Електронний суд» відображає відскановану копію кредитного договору, тотожну наявній у матеріалах справи паперовій копії правочину, проте зазначена відсканована копія відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України не є електронною копією доказу. Тобто, як цілісний електронний документ, підписаний за допомогою КЕП або електронною печаткою кредитодавця та/або електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця, кредитний договір у матеріалах цієї справи відсутній.
Відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі №755/9838/23 зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).
Таким чином, із наданих позивачем доказів неможливо дійти достовірного та ствердного висновку про підписання ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №7835325 у електронній формі, а також про те, що дії відповідача, про які стверджує позивач (реєстрація на сайті та отримання одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону), пов`язані саме з її волевиявленням укласти цей договір.
При цьому, оскільки відповідач ставить під сумнів відповідність поданих паперових копій електронних доказів оригіналам, а позивач не надав суду оригіналу електронного кредитного договору, то такі докази в силу вимог ч. 5 ст. 100 ЦПК України не беруться до уваги апеляційним судом.
Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справи ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд апеляційної інстанції враховує те, що товариство є фінансовою установою і професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою фінансовою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.
Натомість згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).
За таких обставин, ураховуючи наведене у сукупності, колегія суддів погоджується з аргументами апеляційної скарги і вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем тверджень щодо належного укладення сторонами електронного договору про споживчий кредит №7835325 від 23.02.2023, заборгованість за якими є предметом судового розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п. 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм права та правових висновків касаційного суду слідує, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Як вище встановлено судом, договір про споживчий кредит №7835325 від 23.02.2023 не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а кредитний договір №7835325 від 23.02.2023 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 не є укладеним, тому відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного між ним і ТОВ «Мілоан» договору відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26.06.2023.
Оскільки апеляційний суд висновує про неукладеність спірного кредитного договору, то аргументи апеляційної скарги відповідача щодо несправедливості розміру заявлених позивачем до стягнення відсотків за цим договором не розглядаються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційноїінстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині новее рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
У зв`язку з цим, у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд висновлює про необхідність скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволення позову з вищенаведених підстав.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.04.2026 - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд у повному обсязі задовольняє апеляційну скаргу відповідача й у задоволенні позову відмовляє, то понесені позивачем у суді першої інстанції судові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем, а сплачений відповідачем за перегляд справи у суді апеляційної інстанції судовий збір у сумі 3633,60 грн (а.с. 184) підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст. 141, 367-369, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389-391 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року - скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 3633,60 грн судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.А. Луговець
Судді О.Є. Мамонова
О.П. Супрун