Справа №155/1056/26
Провадження №2/155/850/26
ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.07.2026 м. Горохів
Суддя Горохівського районного суду Волинської області Санакоєв Д.Т. при секретарі судового засідання Ревуцькій М.В. розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 23 червня 2026 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 листопада 2024 року між нею та відповідачем укладений шлюб зареєстрований Шацькою селищною радою, актовий запис №40. Позивач вказує, що підставою для розірвання шлюбу стали різні погляди на шлюб та сім`ю, відсутність спільних інтересів, взаєморозуміння, втрата почуття любові та поваги, постійні сварки та конфлікти. Шлюбних відносин не підтримують. У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Дитина потребує значних матеріальних витрат та харчування, одяг, засоби гігієни, медичне обслуговування, лікування, розвиток та інші потреби пов`язані з її віком. Відповідача матеріальної допомоги не надає або надає в недостатньому розмірі. Також позивач вказує, що оскільки здійснює догляд за дитиною фактично позбавлена можливості працювати й отримувати дохід, а тому потребує матеріальної допомоги на своє утримання. Зазначає, що відповідач є працездатною особою а має можливість надавати матеріальну допомогу. З огляду на вказане просить шлюб між сторонами розірвати, стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина в розмірі по частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання у розмірі 3000 грн щомісячно з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною трьох років.
Процесуальні дії у справі
Позивач в судове засідання не з`явилася, проте у заяві до суду просить розгляд справи проводити у їх відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву в якій позовні вимоги визнав повністю, розгляд справи просив проводити у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, проаналізувавши встановлені обставини справи в їх сукупності, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи встановлені судом
Судом встановлено, що 08 листопада 2024 року між сторонами був зареєстрований шлюб, про що Шацькою селищною радою складений актовий запис №40 (а.с.16).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.16).
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11, 17).
Наразі син проживає разом з матір`ю, що сторонами не заперечується.
Застосоване судом законодавство та висновки суду
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.
Статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно абзацу 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує :
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки обов`язок по утриманню своїх неповнолітніх дітей покладається на обох батьків, а тому відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України» на 2026 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817 гривні та дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.
Згідно до ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку дитини, збереження її здоров`я, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Згідно до ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Окрім того, відповідно до ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. (ст.55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень ч.3 та ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Стаття 112 Сімейного кодексу України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Також, положеннями ч.1 ст.75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Згідно з ч.2, 4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Тлумачення частини другої статті 84 свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Згідно із ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із статті 79 СК України, аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Частиною 3 ст.12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України).
Як передбачено ст.ст.79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач у заяві до суду позовні вимоги визнав повністю, таким чином підтвердив готовність до виконання обов`язку із сплати аліментів.
Щодо стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідачем не надано жодних доказів його непрацездатності та наявності на його утриманні інших дітей, батьків, чи докази існування інших обставин, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, що дозволяє зробити висновок про його спроможність сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей.
Таким чином, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд, беручи до уваги визнання відповідачем позову, виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та необхідність стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ч.1 ст.192 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Щодо розірвання шлюбу.
Суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.
Щодо стягнення аліментів на утримання позивача.
Суд враховує, що відповідач, є особою працездатного віку без розумових та фізичних вад, він не позбавлений можливості працювати для збільшення своїх доходів. Водночас, ОСОБА_1 позбавлена такої можливості, оскільки доглядає за сином який перебуває на її утриманні, що потребує значно більшого часу, зусиль та фінансових затрат, а як наслідок, необхідність повноцінно себе утримувати.
Відповідач не наводив доводів, які б були підтверджені письмовими доказами, про неможливість сплачувати аліменти на утримання дружини - матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку. Зокрема, відповідач має працездатний вік, матеріали справи не містять відомостей щодо незадовільного стану його здоров`я, скрутного матеріального становища або інших обставин, що мають істотне значення для визначення розміру стягуваних аліментів. Відтак, ОСОБА_2 в даному випадку, спроможний надати матеріальну допомогу позивачу на належному рівні, адже батько (чоловік) зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку своїх дітей, які проживають з дружиною.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на її утримання, як дружини, з якою проживає малолітня дитина у розмірі 3000 грн, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно ч.1 ст.192 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст.79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася 23 червня 2026 року (а.с.1), отже саме з зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Розподіл між сторонами судових витрат
Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Враховуючи положення ст.141 ЦПК України, суд ухвалює стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,40 грн, які сплачено позивачем за вимогу про розірвання шлюбу та підтверджено відповідною квитанцією.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Крім того, згідно положень ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення аліментів в розмірі що був встановлений на день звернення з позовом до суду та становить 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
На підставі ст. ст.180, 181, 182, 184 СК України, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 350, 352 ЦПК України суд,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 23 червня 2026 року.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 08 листопада 2024 року Шацькою селищною радою, актовий запис №40 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи від дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 починаючи з дня подання позовної заяви, а саме з 23 червня 2026 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір, за позовні вимоги про стягнення аліментів, в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення в повному обсязі складено 28.07.2026 року.
Cуддя Горохівського районного суду
Волинської області Д.Т.Санакоєв