Провадження № 2/557/461/2026
Справа № 557/240/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
27 липня 2026 року селище Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі
головуючого судді Тишкуна П.В.
за участі секретаря судового засідання Гуменюк Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гоща в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики
ВСТАНОВИВ :
1. Суть спору.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 14 листопада 2025 року відповідач під розписку позичила у нього грошові кошти у сумі 1000 євро, які зобов`язалася повернути до 01 грудня 2025 року.
У встановлений договором строк ОСОБА_2 грошові кошти не повернула. Станом на день подання позову борг відповідач не повернула, а тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1006,98 євро, з яких 1000 євро борг за основним зобов`язанням (50653,90 грн. відповідно до курсу НБУ станом на 26.01.2026) та 6,98 євро- 3% річних., а також понесені судові витрати по справі.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Гощанського районного суду від 02.03.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Гощанського районного суду від 08.04.2026 року судове засідання відкладено, витребувано докази з Гощанського відділу ДРАЦС.
Протокольною ухвалою 22.05.2026 судове засідання відкладено, у зв`язку з неявкою відповідача, щодо якого відсутні відомості про ознайомлення щодо часу та місця розгляду справи.
Ухвалою від 22.07.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.
Позивач та його представник -адвокат Янчук В.В. в судове засідання не з`явилися. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно заяви, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Щодо винесення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за її відсутності не скористалася та не повідомила суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подала.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст.13 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності,суд дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до наступного висновку.
3. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом встановлено, що 14 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_2 під розписку позичила у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1000 євро, які зобов`язалася повернути до 01 грудня 2025 року.
Судом досліджено наданий позивачем оригінал зазначеної розписки, яка містить суттєві умови, передбачені законом для договору позики, у них зазначено сторони зобов`язання, предмет (позика), сума, а також - строк повернення боргу.
Також позивачем надано суду скриншоти переписки у месенджері між ним та ОСОБА_3 , в ході якої вона підтверджує невиконання зобов`язання щодо повернення позики.
Згідно інформації, наданої Гощанським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області за вих. №296/216-24.6-04-01 від 22,04.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів, при перевірці наявності актових записів відносно ОСОБА_4 , 1967 р.н. в архіві відділу та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян було виявлено актові записи:№11 про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; №10 про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 204 ЦК України визначено принцип презумпції правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як роз`яснив Верховний суд України у постанові від 13 грудня 2017 року у справі №309/3458/14-ц від 13 грудня 2017 року, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 25.04.2012 року у справі № 6-24 ц12, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов`язання.
Отже, судом встановлено, що між позивачем, як позикодавцем та відповідачем, як позичальником, було укладено договір позики у формі розписки позичальника від 14.06.2024 року, якою посвідчується факт передання позикодавцем у власність позичальнику грошових коштів у розмірі 20000 євро, які останній зобов`язаний був повернути позикодавцю у строк визначений в договорі позики укладеному у формі розписки.
Відповідач грошові кошти не повернув. Про неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення грошових коштів свідчить наявність боргового документа (розписки) саме у кредитора, який надав її суду.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов`язання: «Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.
Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України; див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16)».
Відповідно до укладеного договору позики сторонами визначено валюту договору Євро.
Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з огляду на приписи ст.1049 ЦК України, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 1000 євро за договором позики від 14.11.2025 є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню, оскільки між сторонами виникли договірні відносини з приводу позики коштів, умови яких щодо своєчасного повернення грошових коштів відповідачем на час розгляду справи в суді не виконані.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних за період, під час якого в Україні діяв воєнний стан, задоволенню не підлягають.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише основна сума боргу за договором позики в розмірі 1000 євро.
4. Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №6503-5493-7050-2571 та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1006,98 євро. Позов задоволено на суму 1000 євро, що становить 99,31 % (1000х 100: 1006,96) від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1057,60 грн (1064,96 х 99,31% : 100).
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позикизадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 1000 (одна тисяча) ЄВРО.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 60 коп.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
С у д д я П.В.Тишкун