Судові рішення

Ухвала № 138533457 у справі № 1806/2-2897/11 від 27.07.2026

Ухвала від 27.07.2026 у цивільній справі № 1806/2-2897/11 (категорія «Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000)»). Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду, суддя Шипович Владислав Володимирович.

Справа№ 1806/2-2897/11
СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
СуддяШипович Владислав Володимирович
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000)
Дата ухвалення27.07.2026
Надійшло до реєстру28.07.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138533457

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

УХВАЛА

27 липня 2026 року

м. Київ

справа № 1806/2-2897/11

провадження № 61-9347ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 квітня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 червня 2026 року за заявою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бистрик Ольги Михайлівни про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом прокурора Сумського району в інтересах Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня

2011 року позов прокурора задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 35 836,29 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 358,36 грн.

У лютому 2026 року державний виконавець Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Зарічний ВДВС) Бистрик О. М. звернулась до суду із заявою, відповідно до якої просила видати дублікат виконавчого листа у розглядуваній справі у зв`язку із втратою оригіналу.

Заяву обґрунтовано тим, що на виконанні у Зарічному ВДВС перебуває виконавче провадження № 38533970 з примусового виконання виконавчого листа № 1806/2-2897/11 від 07 грудня 2011 року, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 35 836,29 грн, проте у зв`язку із переїздом відділу державної виконавчої служби оригінал виконавчого листа було втрачено.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 квітня 2026 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 02 червня 2026 року заяву задоволено та видано дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2011 року по цивільній справі № 1806/2-2897/11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 35 836,29 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував, що виконавчий лист № 1806/2-2897/11 від 07 грудня 2011 року не виконаний, його оригінал втрачений у зв`язку із переїздом відділу державної виконавчої служби, а тому існують правові підстави для задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого листа.

10 липня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 квітня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 червня 2026 року у справі

№ 1806/2-2897/11, які просить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не витребували докази та не перевірили обставини втрати виконавчого листа № 1806/2-2897/11

від 07 грудня 2011 року. Вказує, що останні виконавчі дії у виконавчому провадженні мали місце ще 01 грудня 2014 року, відтак залишилось недослідженим питання виконання положень закону про повернення оригіналу виконавчого листа стягувачу у зв`язку із відсутністю майна у боржника, на яке можна звернути стягнення, а також закриття виконавчого провадження у зв`язку із ліквідацією юридичної особи - стягувача. Крім того суд першої інстанції, всупереч поданому ним клопотанню, розглянув справу без його участі. Вважає, що ухвалюючи рішення від 07 грудня 2011 року суд безпідставно стягнув з нього кошти.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Судами встановлено, що заочним рішенням Ковпаківського районного суду

м. Суми від 07 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 35 836,29 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 358,36 грн.

22 травня 2012 року судом видано виконавчий лист.

На виконанні у Зарічному ВДВС перебуває виконавче провадження

№ 38533970 з примусового виконання виконавчого листа № 1806/2-2897/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 35 836,29 грн.

Відповідно до довідки Зарічного ВДВС від 30 січня 2026 року № 20273 оригінал виконавчого листа № 1806/2-2897/11 від 07 грудня 2011 року було втрачено у зв`язку із переїздом відділу державної виконавчої служби з вул. Гамалія, 31А на проспект Перемоги, 6 у м. Суми.

У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що: «Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».

Факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби може свідчити про те, що його було втрачено (див. постанову Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у справі № 2-1316/285/11).

У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій встановивши, що виконавчий лист було втрачено під час переїзду відділу державної виконавчої служби, за відсутності відомостей про виконання рішення суду, яке набрало законної сили, дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа.

Доводи заявника про те, що судами не були досліджені причини втрати виконавчого листа, а тому суди мали відмовити у задоволенні поданої заяви, є помилковими, оскільки державний виконавець повідомив причини втрати виконавчого листа, які були оцінені судами двох інстанцій.

Щодо посилань заявника на те, що останні виконавчі дії по виконавчому листу були вчинені у 2014 році, Верховний Суд звертає увагу на відсутність доказів прийняття державним виконавцем постанов про повернення виконавчого листа стягувачу або про закінчення виконавчого провадження.

Доводи заявника про те, що суд першої інстанції позбавив його можливості захистити свої права, розглянувши справу без його участі, є безпідставними, оскільки районний суд неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи та забезпечив йому можливість брати участь в судових засіданнях. При цьому 26 лютого 2026 року суд відклав судове засідання для звернення заявника за правовою допомогою. Будучи повідомленим про судове засідання 01 квітня 2026 року, ОСОБА_1 25 березня 2026 року подав суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на поданням ним заяви про перегляд заочного рішення.

Оскільки наведені заявником причини не свідчили про наявність підстав для відкладення розгляду заяви державного виконавця про видачу дублікату виконавчого листа, яка була подана ще у січні 2026 року, районний суд правомірно розглянув справу 01 квітня 2026 року за відсутності осіб, які не з`явились.

Доводи заявника щодо незаконності рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2011 року, яке набрало законної сили, виходять за межі вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа.

ОСОБА_1 , у разі виконання рішенняКовпаківського районного суду м. Суми

від 07 грудня 2011 року, не позбавлений можливості надати відповідні докази державному виконавцю, а у разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю виконавця оскаржити їх до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За встановлених обставин, правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про видачу дублікату виконавчого листа є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, що має наслідком відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 1806/2-2897/11 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 квітня 2026 року (провадження № 6/592/31/26) та постанову Сумського апеляційного суду від 02 червня 2026 року (провадження № 22-ц/816/2117/26).

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
27.07.2026 Ухвала № 138533456 Касаційний цивільний суд Верховного Суду