УХВАЛА
23 липня 2026 року
м. Київ
справа № 344/1640/21
провадження № 61-5615ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року
та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення
за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності
на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 344/1640/21 за його позовом до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Заяву обґрунтував тим, що під час розгляду цієї справи не були враховані істотні обставини, які існували на момент розгляду, але не були і не могли бути відомі йому, а саме - листи Міністерства юстиції та Головного територіального управління юстиції, які підтверджують факт зіпсування спеціального бланка ВЕО 562517
та суперечливість даних щодо реєстрових номерів нотаріальних дій.
Зазначає, що на одному і тому ж бланку 17 травня 2007 року одночасно посвідчувалися різні правочини (договір дарування квартири та договір купівлі-продажу будинковолодіння), підтверджує нікчемність договору від 17 травня
2007 року нікчемним у силу закону (статей 220, 236 ЦК України). Суперечності
у Державному реєстрі правочинів: запис про договір купівлі-продажу за № 2092593 не відповідає реальному використанню спеціальних бланків і не підтверджує законність посвідчення. Заявник вважає, що суди не надали належної оцінки зазначеним доказам. Суд апеляційної інстанції та Верховний Суд формально послалися
на преюдиційність рішення у справі № 344/1587/16-ц, не перевіривши нові документи, які доводять фальсифікацію нотаріальної дії.
На підставі наведеного просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2023 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року та постанову Верховного Суду від 20 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсним (нікчемним) договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, укладений
між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на бланку ВЕО 562517 за реєстровим
№ 1152, визнати за ним право власності на будинковолодіння та земельну ділянку
за адресою: АДРЕСА_1 , та витребувати зазначене майно з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі № 344/1640/21.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення
у справі № 344/1640/21 за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції,
з висновком якого погодився апеляційний суд, виснував про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки заявником не доведено наявності істотних для справи обставин,
що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику
на час розгляду справи.
При цьому суд першої інстанції вказав, що безпідставне скасування рішення суду
та ухвалення нового судового рішення призведе до порушення принципу юридичної визначеності як основного елемента принципу верховенства права. У такий спосіб буде порушено право інших учасників справи на справедливий суд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
26 квітня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подав
до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року, яка зареєстрована за вхідним
№ 13024/0/220-26 від 27 квітня 2026 року.
Також 27 квітня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду другу касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року, яка зареєстрована
за вхідним № 13140/0/220-26 від 27 квітня 2026 року.
Крім того, 30 квітня 2026 року до Верховного Суду, засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 , подав третю касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року, яка зареєстрована
за вхідним № 13633/0/220-26 від 30 квітня 2026 року.
Касаційні скарги подані на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 344/1640/21 є однаковими
за змістом, тому ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року касаційні скарги залишено без руху та запропоновано ОСОБА_1 уточнити, яку саме касаційну скаргу, зокрема за яким вхідним номером, він підтримує та просить розглянути. Роз`яснено, що після уточнення заявником скарги, яку він просить розглядати
у касаційному порядку, Верховним Судом буде здійснено перевірку касаційної скарги вимогам статей 390,392 ЦПК України.
15 травня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», направив на адресу Верховного Суду заяву, в якій зазначив, що касаційні скарги
за вх. № 13140/0/220-26 від 27 квітня 2026 року та № 13633/0/220-26 від 30 квітня 2026 року є дублюючими касаційними скаргами, тому просить їх не розглядати. Уточнив, що просить розглянути касаційну скаргу за вх. № 13024/0/220-26
від 27 квітня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2026 року касаційну скаргу
за вх. № 13024/0/220-26 від 27 квітня 2026 року та запропоновано заявнику усунути зазначені в ній недоліки.
Вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху заявником виконано.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили момент виникнення
та відкриття нововиявлених обставин. Вказує, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутні будь-які висновки суду щодо: дати отримання заявником листів Міністерства юстиції України та органів юстиції; об`єктивної можливості заявника знати про факт зіпсування спеціального нотаріального бланка ВЕО 562517
та суперечливість реєстрових номерів нотаріальних дій 1152 та 1164. Предметом заяви є нові офіційні документи, отримані від державних органів, які існували
на момент вчинення спірних нотаріальних дій, не були та не могли бути відомі заявникові під час первісного розгляду справи та безпосередньо стосуються законності посвідчення спірного правочину.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2023 року у справі № 344/1640/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 ,
про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення
Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 квітня
2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі,
яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази,
які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові
на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами),
що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини,
що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою
для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору і які існували на час постановлення рішення,
але про які не було і не могло бути відомо особі, яка звертається із заявою
про перегляд рішення суду.
Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані,
що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня
2022 року у справі № 910/11027/18).
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані
з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу
до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного
та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення
за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку
про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення суду
за нововиявленими обставинами, оскільки заявником не доведено наявності істотних для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.
При цьому суд першої інстанції вказав, що безпідставне скасування рішення суду
та ухвалення нового рішення суду призведе до порушення принципу юридичної визначеності, як основного елемента принципу верховенства права. У такий спосіб буде порушено право інших сторін на справедливий суд, гарантоване пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З такими висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що подана заява фактично спрямована на повторне оскарження раніше встановлених обставин,
є необґрунтованими.
Суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що не бере до уваги посилання заявника на те, що під час розгляду справи № 344/1640/21 не були враховані істотні обставини, які існували на момент розгляду, але не були і не могли бути відомі йому, а саме: листи Міністерства юстиції та Головного територіального управління юстиції, які підтверджують факт зіпсування спеціального бланка ВЕО 562517
та суперечливість даних щодо реєстрових номерів нотаріальних дій (1152, 1164), оскільки рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2023 року та постановою Івано-Франківського апеляційного суду
від 01 червня 2023 року надавалася оцінка доводам ОСОБА_1 ,
які є аналогічні зазначеним у цій заяві доводам, зокрема таким як недійсність нотаріальних бланків.
Суд також констатував, що ОСОБА_1 уже оспорювався договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року будинковолодіння та земельної ділянки
на АДРЕСА_1 . За результатами розгляду позову рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2019 року у справі
№ 344/1587/16-ц ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
Наведене спростовує також доводи ОСОБА_1 про те, що предметом заяви
є нові офіційні документи, отримані від державних органів, які існували на момент вчинення спірних нотаріальних дій, не були та не могли бути відомі заявникові під час первісного розгляду справи і безпосередньо стосуються законності посвідчення спірного правочину.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у перегляді судового рішення, оскільки обставини, наведені в заяві, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанцій),
а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Отже, для того, щоб відповідні обставини можна було віднести до нововиявлених відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, вони повинні існувати на час розгляду справи, і про них не було і не могло бути відомо особі,
яка звертається із заявою.
Доводи касаційної скарги спростовуються наведеним, зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права та до незгоди з судовими рішеннями, висновків суду не спростовують, на їх законність та обґрунтованість
не впливають, не можуть бути підставою для їх скасування.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення апеляційним судом норм права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги
не спростована.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ґрунтуються на незгоді
з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не еалежить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A,
№ 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидними і не викликають розумних сумнівів щодо
їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень
та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
З урахуванням наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса
Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна
з чужого незаконного володіння.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара