УХВАЛА
27липня 2026 року
м. Київ
справа № 334/5104/25
провадження № 61-9780ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр безпеки Таурус-34», ОСОБА_2 (ТОВ «Омега») про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути на її користь гроші за поданою заявою та прийняти їх на картковий рахунок № НОМЕР_1 в А-Банку в розмірі 4 000 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі, позов задовольнити з відшкодуванням завданої шкоди, на її грошовий рахунок в гривні в банківській установі; відшкодувати позивачу всі судові витрати за судову тяганину на протязі всього цього часу, що тягнеться з 2018 року, із розрахунку прожиткового мінімуму в 2026 році, в місяць, що складає - 3028,00 грн. (на момент виникнення цього спору), які обчислюють - 255 866 грн на рахунок в А-Банку.
Запорізький апеляційний суд, відкриваючи 06 травня 2026 року апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, вирішив, що справа буде розглянута в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову в цій справі становить 4 000 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року - без змін.
У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 липня 2026 року.
У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким перерахувати кошти на її банківський рахунок в розмірі 850 000 грн.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у справі у загальному розмірі становить 4 000 грн, яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328*250= 832 000,00 грн).
При цьому, Верховний Суд не враховує зазначену заявницею в касаційній скарзі ціну позову на рівні 850 000 грн, оскільки відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Як вбачається зі змісту постанови апеляційного суду з посиланням на аркуш справи 12, ціна позову в цій справі становить 4 000 грн, що ОСОБА_1 не спростовано.
Враховуючи зазначене вище, рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 02 липня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр безпеки Таурус-34», ОСОБА_2 (ТОВ «Омега») про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк