УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
справа № 759/19442/17
провадження № 61-9403ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» на постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Артемчук Т. В. звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать консорціуму «Військово-будівельна індустрія», які мають бути виплачені боржнику ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження від 24 вересня 2024 року №76129365 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 261,38 доларів США (еквівалентно 920 657,21 грн станом на 24 вересня 2024 року), стягнутої на підставі постанови Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 759/19442/17.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т. В. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено.
Звернуто стягнення на грошові кошти, які перебувають у розпорядженні Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» та належать до виплати ОСОБА_1 , у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні від 24 вересня 2024 року № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 759/19442/17, виданого 26 січня 2022 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гровінг Стейт" заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 261,38 доларів США.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року апеляційну скаргу консорціуму «Військово-будівельна індустрія» та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т. В. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, відмовлено.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» на постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року, де посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, частково задовольняючи апеляційну скаргу, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази сплати коштів на користь ОСОБА_1 на виконання судових рішень у справі у справі № 760/23694/18, а сплата належних їй коштів на користь третьої особи - ОСОБА_2 , не може вважатись належним виконанням судових рішень. Консорціум «Військово-будівельна індустрія» досі має заборгованість перед ОСОБА_1 , тому сплата Консорціумом «Військово-будівельна індустрія» коштів особі, на чию користь не були ухвалені судові рішення у справі №760/23694/18, не є належним виконанням судового рішення.
Зазначає про те, що апеляційний суд не врахував положення частини третьої статті 238 ЦК України, приймаючи оскаржувану постанову, натомість сама по собі довіреність не надавала Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» права перераховувати кошти третій особі.
Неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на думку заявника, полягає також у тому, що висновок суду: «грошове зобов`язання Консорціуму перед ОСОБА_1 припинилось виконанням», суперечить частині першій статті 598 та статті 599 ЦК України, за змістом яких зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У свою чергу за приписами статей 526, 527 ЦК України складовою належного виконання зобов`язання є його виконання належними сторонами, зокрема прийняття виконання належним кредитором.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини першої статті 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
Згідно із частиною четвертою статті 440 ЦПК України суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень
у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях
в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг-Стейт», задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року у справі № 759/19442/17 скасовано, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг-Стейт», заборгованість за кредитним договором № 20/П/56/2006-840 у сумі 22 261,28 дол. США.
25 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемчуком Т. В. направлено до Консорціуму запит щодо стану виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 760/23694/18, де приватний виконавець просив терміново повідомити, чи виконано Консорціумом вказане судове рішення, а у разі його виконання - надати платіжну інструкцію, що підтверджує перерахування на користь боржника ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 663 031,20 грн.
21 жовтня 2024 року приватним виконавцем отримано лист Консорціуму від 17 жовтня 2024 року № 209, яким Консорціум підтвердив наявність заборгованості перед ОСОБА_1 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №760/23694/18. Також повідомив, що зазначена заборгованість на той час не була погашена у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 реквізитів банківського рахунку для перерахування коштів.
На виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №760/23694/18 Консорціумом було здійснено виплату належних ОСОБА_1 сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
10 січня 2025 року Консорціумом оформлено платіжну інструкцію № 4, відповідно до якої перераховано 268 882,56 грн. Отримувачем коштів зазначено ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , рахунок отримувача: НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ КБ «ПриватБанк». У призначенні платежу зазначено, що кошти перераховуються як часткова оплата середнього заробітку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/23694/18 від 28 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду у справі № 760/23694/18 від 25 жовтня 2023 року.
Підставою для перерахування коштів не безпосередньо ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , у платіжній інструкції зазначено нотаріальну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Земенковою Ю. А., зареєстровану в реєстрі за № 2396, НТО 651882.
Зі змісту наданої довіреності вбачається, що вона видана ОСОБА_1 строком на два роки, діє до 16 грудня 2026 року та надає представнику повноваження діяти від її імені, зокрема у питаннях виконання судових рішень, взаємовідносинах із третіми особами, подання заяв, отримання документів і вчинення необхідних дій, пов`язаних із реалізацією наданих представницьких повноважень.
05 травня 2025 року Консорціумом оформлено платіжну інструкцію № 152, відповідно до якої на той самий рахунок ОСОБА_2 , який діяв на підставі зазначеної нотаріальної довіреності, перераховано 268 882,56 грн. Призначення платежу: часткова оплата середнього заробітку ОСОБА_1 за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року та постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 760/23694/18.
Консорціумом було здійснено дві виплати по 268 882,56 грн кожна, що загалом становить 537 765,12 грн, з відповідних сум було утримано обов`язкові податкові платежі: ПДФО у загальному розмірі 120 245,62 грн та військовий збір у загальному розмірі 10 020,46 грн.
Сукупно фактично виплачені кошти та утримані Консорціумом податки і збори становлять 668 031,20 грн.
Станом на 05 травня 2025 року Консорціум виконав грошові зобов`язання перед ОСОБА_1 за судовими рішеннями у справі № 760/23694/18 шляхом перерахування належних їй коштів уповноваженому представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на підставі нотаріальної довіреності.
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви приватного виконавця, керувався тим, що вимоги заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т. В. є необґрунтованими, оскільки станом на 05 травня 2025 року Консорціум повністю виконав грошові зобов`язання перед ОСОБА_1 за судовими рішеннями у справі № 760/23694/18, а тому на дату постановлення оскаржуваної ухвали у розпорядженні Консорціуму були відсутні кошти, що належали до виплати ОСОБА_1 .
Суд також зазначив, що накладення арешту чи звернення стягнення на кошти, які фактично вже вибули з володіння Консорціуму, не призведе до реального виконання судового рішення у справі №759/19442/17, не створить для Консорціуму нового обов`язку повторно сплачувати кошти ОСОБА_1 (її кредиторам) та не є процесуальною підставою для повернення раніше виплачених сум на рахунок Консорціуму.
Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для звернення державного виконавця до суду у порядку статті 440 ЦПК України, оскільки, як було встановлено судом, у Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» відсутні кошти, які підлягали виплаті ОСОБА_1 відповідно до їхніх взаємних грошових зобов`язань.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто довіреність має містити повноваження представника необхідні для представництва довірителя перед третіми особами, а не обов`язки представника перед особою, яку він представляє (довірителем). Конструкція договірного представництва апріорі виключає можливість вчинення довіреності, яка містить можливість представника розпоряджатися коштами на власний розсуд, оскільки це суперечить конструкції цивілістичного представництва (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18).
З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги про відсутність права у Консорціуму перераховувати кошти представнику ОСОБА_1 за довіреністю, а також про обов`язок повторної виплати коштів ОСОБА_1 , є безпідставними.
Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята статті 81 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про порушення принципів здійснення представництва, закріплених у частині третій статті 238 ЦК України, є припущенням, оскільки не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Інші доводи касаційної скарги не можуть братися до уваги, оскільки суд касаційної інстанції неуповноважений надавати оцінку доказам та обставинам, які були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» на постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник