УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
справа № 953/18623/20
провадження № 61-9554ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , Виробнича медико-комерційна фірма «Стиль» Товариство з обмеженою відповідальністю, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), Виробнича медико-комерційна фірма «Стиль» Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ВМКФ «Стиль» ТОВ), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття.
Позов мотивувала тим, що вона є власницею нежитлових приміщень кафе № la, 2a, 3a, 5-14, 1 загальною площею 191,0 кв. м в літера «А-4», що розташовані в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 . Поверхом вище розташовані квартири № 3 та № 3-а , які належать на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 .
Вночі 11 серпня 2020 року відбулося залиття її приміщень з вище розташованих квартир № 3 і № 3-а , про що складено акт від 13 серпня 2020 року, яким зафіксовано факт та наслідки залиття. Також в акті встановлено причину залиття цокольного приміщення - вихід з ладу підвідного гнучкого шлангу внутрішньо-квартирного розгалуження у приміщенні санвузла квартир 3, 3-а внаслідок довготривалої експлуатації.
Вказала, що залиття її приміщень відбувалося протягом тривалого часу. Почалося воно вночі, а дізналася про залиття вона тільки вранці об 11 годині, під час відкриття кафе. Вона відразу подзвонила відповідачу, на що він повідомив, що знає про залиття, що у нього трапилася аварія, і його приміщення теж залито. Також відповідач пообіцяв відшкодувати їй всі збитки, спричинені залиттям. Наступного дня відповідач оглянув пошкодження її приміщення внаслідок залиття і зобов`язався їх усунути. Протягом приблизно місяця найнятий ним фахівець відновив вбудовану шафу в приміщенні кабінету, повністю замінив її полки, стінки і двері. Після цього відповідач обіцяв усунути інші пошкодження, просив почекати деякий час, а потім почав ігнорувати її дзвінки.
Зазначила, що 08 жовтня 2020 року направила відповідачу претензію з вимогою відшкодувати їй збитки, завдані внаслідок залиття приміщення, яку відповідач не отримав.
Просила, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, стягнути з відповідача на її користь завдані матеріальні збитки - вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт у розмірі 281 668,72 грн, вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 червня 2026 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 281 668,72 грн та судовий збір у розмірі 2 816,69 грн.
У липні 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 червня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у справі складає 281 668,72 грн, яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 х 250 = 832 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року та постанова Харківського апеляційного суду від 11 червня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі, з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Суд вважає, що заявником не обґрунтовано фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів подібних правовідносин.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими.
Інших доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , Виробнича медико-комерційна фірма «Стиль» Товариство з обмеженою відповідальністю, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник