УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
справа № 202/14901/24
провадження № 61-9411ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних втрат,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі - ТОВ «Консалт Солюшенс») звернулось до суду з даним позовом.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалося на те, що 19 червня 2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 084-В/52 на придбання нерухомого майна, за змістом якого останній отримав кредитні кошти у сумі 60 000,00 доларів США, зі строком користування кредитними кошами до 18 червня 2015 року.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань боржником, 19 червня 2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір.
03 березня 2009 року, на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Фідобанк» затверджений передавальний акт, у відповідності до якого до ПАТ «Фідобанк» (ПАТ «СЕБ Банк») передані всі активи та зобов`язання Акціонерного банку «Факторіал-Банк».
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2011 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08 вересня 2011 року, у справі №0417/2-1109/2011 стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 червня 2008 року №084-В/52 у розмірі 665 070,95 гривень та судові витрати по справі в розмірі 1 820,00 гривень, а всього 666 890,95 грн.
Відповідач не виконував рішення суду й не сплачував наявну за ним заборгованість, а тому 27 листопада 2020 року на електронному аукціоні було реалізовано предмет іпотеки за іпотечним договором від 19 червня 2008 року.
Продаж даного майна здійснено за 157 514,83 гривень. Отже, після 27 листопада 2020 року, сума боргу за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 084-В/52 становила 507 556,12 грн, із розрахунку 665 070,95 грн (заборгованість встановлена рішенням суду) - 157 514,83 грн (ціна продажу предмета іпотеки).
За результатом електронного аукціону №UA-EA-2020-12-23-000001- b за лотом № GL1N019277, між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги від 03 лютого 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 084-В/52 на придбання нерухомого майна від 19 червня 2008 року.
До теперішнього часу грошове зобов`язання є невиконаним у повному обсязі, відповідач ухиляється від повернення кредитних коштів, тобто безпідставно користується грошовими коштами, а тому в ТОВ «Консалт Солюшенс» виникло право на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних річних.
Відповідно до розрахунку загальна заборгованість складає 363 525,34 грн, з яких за період з 02 квітня 2017 року по 2 листопада 2020 року на суму боргу 665 070,95 грн розмір інфляційного збільшення складає 199 348,51 грн, а три проценти річних - 72 926,16 грн; за період з 27 листопада 2020 року по 23 лютого 2022 року на суму боргу 507 556,12 гривень розмір інфляційного збільшення складає 72 315,17 грн, а три проценти річних - 18 935,50 грн.
Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість у розмірі 363 525,34 грн, з яких 271 663,68 грн - інфляційне збільшення, 91 861,66 грн. - три проценти річних за користування грошовими коштами.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «Консалт Солюшенс» відмовлено.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року стягнуто з ТОВ «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року апеляційні скарги ТОВ «Консалт Солюшенс» залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року залишено без змін.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року стягнуто з ТОВ «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 8 000,00 грн.
У липні 2026 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у справі складає 363 525,34 грн, яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 х 250 = 832 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 січня 2026 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 02 червня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Проте, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, а справа мала виняткове значення для заявника.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
Інших доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник