line-break:strict'>
УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 464/6417/24
провадження № 61-9477ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду ззаявою, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 без державної реєстрації шлюбу у період з 2013 року по 29 червня 2024 року.
Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме батьківства ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_3 .
У решті вимог заяви відмовлено.
У липні 2026 року військова частина НОМЕР_1 вперше звернулась до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення повернуто.
У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2026 року.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.
Згідно із частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У пунктах 18, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 уточнено попередній висновок та зазначено,
що якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того,
що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва
(з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Отже, за наявності інформації щодо такої особи в ЄДР, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими,
що визначені частиною третьою статті 58 ЦПК, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості
з ЄДР як на достовірні.
Заявником не надано документів, визначених частиною третьою статті 58 ЦПК України (статуту, положення, трудового договору (контракту), посадової інструкції тощо), а також відомостей з ЄДР, які можуть підтвердити повноваження
ОСОБА_4 діяти за правилами самопредставництва від імені військової частини НОМЕР_1 .
З наданих відомостей (витягу з ЄДР) не вбачається права ОСОБА_4 представляти інтереси заявника у суді за правилами самопредставництва, а тому касаційна скарга вважається такою, що підписана неповноважною особою.
Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої та частиною шостою статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо: касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Отже, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, відповідно вона підлягає поверненню заявникові на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України).
Керуючись статтею 392, пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець