УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 761/33992/24
провадження № 61-9467ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального консульства України в Гамбурзі, Генерального консула ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
І. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Заявник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 УПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
Самі по собі посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України без належного обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявниці необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій обґрунтувати зазначену підставу касаційного оскарження судового рішення.
ІІ. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено,
що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 5 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги в розмірі оспорюваної суми.
ОСОБА_1 С. звернулася до суду з позовом у 2024 році, у якому просив:
- визнати недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та недоторканність ділової репутації висловлювання у листі від 09 листопада 2023 року № 61226/19-500-135239 наступного змісту: «Ваше чергове звернення до установи не відповідає не лише нормам ділового листування, але й загальноприйнятим нормам цивілізованого спілкування. До того ж викладена у Вашому зверненні позиція відверто порушує статтю 48 Правил адвокатської етики, якою адвокату заборонено здійснювати протизаконний тиск на посадових осіб та службовців державних органів, використовуючи особисті зв`язки, погрози, обіцянки..»;
- інформацію, розповсюджену Генеральним консулом Генерального консульства України в Гамбурзі ОСОБА_2 в листі та додатках до нього, надісланих в травні 2024 року до Ради адвокатів Хмельницької області;
- інформацію, поширену у заяві ОСОБА_3 , від 01 травня 2024 року вх. № 50488, де зазначено, що «адвокат ОСОБА_1 проводить господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, співпрацює з дипломатичними російськими організаціями, організував некомерційне товариство Verein Yuristen fur auslandisches Recht in Deutschland e. V. з метою збору коштів для росії та більш тісної співпраці з росією; що адвокат ОСОБА_1 скоїв злочин, який носить ознаки кримінального правопорушення, яке передбачене ст. 111 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність); що ОСОБА_1 на своєму сайті висвітлював питання призову до російської армії, що на сайті немає послуг для громадян України, що адвокат ОСОБА_1 діє всупереч інтересам України, що адвокат ОСОБА_1 має симпатії до росії..»;
- зобов`язати Генерального консула ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію шляхом надіслання відповідного листа до Ради адвокатів Хмельницької області, Директору Департаменту консульської служби України та позивачу.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Заявник оскаржує судові рішення повністю, тобто щодо чотирьох вимог немайнового характеру.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 3 Закону України «Про судовий збір»).
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 7 751,68 грн (3 028,00 х 0,4 х 4 х 200 % х 0,8).
До касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3 135,56 грн.
Отже, доплаті підлягає судовий збір у розмірі 4 616,12 грн (7 751,68 - 3 135,56).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: [рахунок приховано], ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.
ІІІ. Пунктом 1 частини четвертої статті 392 передбачено, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України процесуальні документи
в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до пункту 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), у разі подання до суду документів
в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Так, касаційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», проте доказів направлення всім учасникам справи (зокрема, відповідачам Генеральному консульству України в Гамбурзі, Генеральному консулу Тибінці І. Я.) копій цієї касаційної скарги через систему «Електронний Суд» або шляхом надсилання листом з описом вкладення представник заявник не надав.
У відповідності до вимог частини другої і третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185,392, 393 ЦПК України Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков